Узагальнювальне слово стоїть після однорідних членів у реченні (розділові знаки прокушено) А І все поволі зникає море скелі земля. Б Скрізь червоно на небі і на узгір’ях і на горі. В Усе зникло наче в казці місто гори поле гай. Г Луки гори пишні сади усе зелене й принишкле. Д Пиши про все про тишу й буруни про більма рабства й гострозорість волі.

Г Луки гори пишні сади усе зелене й принишкле.

Сімейна фотозйомка може зникнути через моду на селфі. Більшість молодих людей набагато частіше роблять селфі чи фото з друзями на вечірках, прогулянках, у школі, на роботі ніж знімки з батьками. Крім того, якщо переглянути акаунти друзів, знайомих, то знімки селфі частіше публікуються в соціальних мережах, ніж сімейні фотографії.

Більшість моїх друзів зізналися, що не фотографувалися зі своєю сім'єю богато років. Також є дослідження що чим старшими стають молоді люди, тим менше вони фотографуються зі своїми батьками. А деяки заявили про те, що ніколи не опублікують сімейну фотографію в соцмережі, оскільки вважають її занадто недоречною чи вкрай особистою.

Мені здається що складно засуджувати культуру "селфі", але я розумію, що це частина життя нового покоління, яке звикло до того, що вся особиста інформація стала публічною.

Я вважаю, нажаль, що це сумна реальність - те, що одного разу літні сімейні фото стануть раритетом.

Матусина пісня супроводжує нас від народження й впродовж усього життя. Маленькими ми слухаємо «Люлі, люлі, прилетіли гулі», «Ходить сон коло вікон». Ми підростаємо, і наші матусі навчають нас співати: «Ходить гарбуз по городу».  Особливо подобається «Гей, у лузі червона калина». Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні. 

Це не означає, що я не люблю сучасну музику й сучасних співаків. Я із задоволенням слухаю Т. Петриненка, С. Вакарчука, О. Пономарьова. Та мамина пісня — рідна й мелодійна, лишається на все життя першою й найкращою.