Яка транскрипція до дієслова "любується"

Відповідь: [л'убуйет'с'а].

У книзі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїд­ний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші. Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона.  Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди. Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розпо­відає про свої клопоти через нього. М’якосердий Грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві. “Життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”.  Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа. Але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. “Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!” – роздумує автор. Доповнює ці апокаліпсистичні роздуми фастасмагорія про тоталітарне місто щурів “Ласкаво в Щуро­град”. Автор говорить вустами головного персонажа: “Ми народ ліриків, а не воїнів. І вже тому приречені на загибель. Народ, що не породив жодного диктатора, не може називатися нацією.  Це лише юрба, об’єднана мовою, вишиванками й піснями про безсмертя. Зважте – співають про безсмертя, перебуваючи на порозі смерті!”.

Подробнее - на -

Чому люди повинні охороняти природу? Природа, в першу чергу це світ що нас оточує. Природа дає живим істотам все, що необхідно для підтримки життя: кисень, воду, їжу. Без природи ми, люди, не могли б побачити прекрасних речей, ми б нічого не могли побачити. Життя людства без природи неможливе.

Чому всі стверджують, що в селі дихати легше, ніж у великому мегаполісі? Я відповім. У селі, або навіть у маленькому містечку повітря чисте і свіже, завдяки природі! Там є ліси … Адже рослини – джерело кисню. Саме вони дають нам повітря. Чим більше рослин, та менше вихлопних газів, сміття і відходів, тим чистіше, свіжіше повітря.

Люди здавна самі вирощують собі їжу, добувають воду з джерел. Але без природи цього, як і людини, не існувало б! Не існувало б нічого. Чим брудніше природа, тим слабкіше вона стає, і тим гірше жити на Землі людині. Якщо і далі забруднювати, не берегти нашу єдину, безцінну природу, то життя на Землі буде неможливим. Не слід кидати сміття на вулиці, для цього існують контейнери і сміттєві баки. Потрібно берегти та охороняти нашу дорогоцінну природу, інакше станеться непоправне.

Твір-роздум чому потрібно охороняти природу

Природа – це наше довкілля. Це дерева, квіти, озера, річки та все, що нас оточує. Сьогодні часто піднімається тема про природу, через те, що сучасне суспільство часто забуває про те, що активно шкодить всьому навколо.

Тисячі заводів викидають свої відходи в ріки і озера, моря та океани. Сміття стає так багато, що звалища вже тягнуться на гектари землі. На цих місцях могли бути ліси, але тепер все загинуло.

Насправді проблема не тільки в заводах. Ми самі почали відноситися до природи по-хамськи. Ми без проблем викидаємо сміття на вулиці. Нікого подібна поведінка не бентежить. Ми впевнені в тому, що глобальні проблеми наздоженуть уже наших нащадків, а ми можемо робити що завгодно.

Це неправильно. Ми отруюємо самі себе. А що отримають наші діти та внуки? Вони втратять можливість бродити в лісі, бачити різних тварин, птахів і комах. Вони будуть хворіти, тому, що навколишнє середовище сильно впливає на наше здоров’я.

Нам потрібно задуматися над своєю поведінкою і перестати бути егоїстами. У наших руках майбутнє нашої планети. Варто подумати про це, адже потім буде пізно.

Объяснение: