Утворити від поданих прикметників іменники за до суфікса -ин(а Київський, словацький, сумський, німецький, гуцульський, гайдамацький, полтавський, кріпацький, львівський, тернопільський, козацький, турецький.

Відповідь:

Утворити від поданих прикметників іменники за до суфікса -ин(а). Київський, словацький, сумський, німецький, гуцульський, гайдамацький, полтавський, кріпацький, львівський, тернопільський, козацький, турецький.

Пояснення:

Київщина, Словатчина, Сумщина, Німечина, Гуцулщина, Гайдаматчина, Полтавщина, кріпатщина, Львівщина, Тернопільщина, козатщина, Туреччина

справжня людина, на мою думку, живе заради інших. справжньою можна назвати чесну і справедливу людину. в усі часи справжніми людьми вважалися патріоти, що віддавали життя на захист рідного краю від загарбників, крім того, справжня людина це ще й гарний робітник, який робить свою справу, не дивлячись ні на труднощі, ні на погане здоров’я.   справжня людина це людина чуйна і обачна, яка вміє творити добро і в усьому бачить тільки прекрасне. це людина, яка робить користь не тільки собі, але й оточуючим. вона творить добро і несе радість іншим. справжня людина завжди готова прийти на . 

складносурядні речення зі сполучниками:

єднальними  (означають явища, що відбуваються одночасно чи послідовно):   і, й, та (в значенні  і),  ні-ні, ані-ані.

протиставними  (означають явища, які чергуються, чи одне виключає інше):   а, але, та  (в значенні  але),  проте, зате, однак.

розділовими  (означають одне явище, яке протиставляється іншому):   або, чи, хоч, то то, чи чи, хоч хоч, або або.

прості речення, що входять до складу складносурядного, відокремлюються одне від одного комами. кома перед сполучниками і або та (в значенні  і) не ставиться лише тоді, коли в складносурядному реченні є спільний другорядний член, що відноситься до обох простих речень:   за селом знов шелестіли хліба й пахло полином (а. головко). вдалині поле ніби вогнем горить та річка виблискує на сонці.

якщо в простих реченнях, з'єднаних сполучником і, говориться про швидку зміну подій або явищ, то між такими простими реченнями ставиться тире: розчинив вікно — і весняна злива розірвала тишу.

  складнопідрядним  називається речення, у якому одне просте речення залежить від іншого і пояснює його.

складнопідрядне речення складається з головного і підрядного.

головним  називається незалежне, пояснюване речення, а  підрядним  — залежне, пояснююче. підрядне речення відповідає на питання.

святковим здається вечір, коли тобі добре попрацювалося вдень (о. гончар).  головне речення —  святковим здається вечір, підрядне —  коли тобі добре попрацювалося вдень.  підрядне речення пояснює головне і відповідає на питання  за якої умови?

види підрядних речень

підрядне речення поєднується з головним такими способами:

1. сполучниками підрядності:   що, щоб, як, якби, бо, немов, наче, через те що  та ін.

як добре знати,  що  тебе веде твій власний (л. первомайський).  якщо  ти за своє життя не посадив жодного дерева — плати за чисте повітря (о. довженко). сходив повний місяць, наче виринав з чорної хвилі (і. нечуй-левицький).  сполучники підрядності тільки з'єднують підрядні речення з головними, але членами речення не виступають.

2. сполучними словами, якими є відносні займенники  хто, що, який, чий, котрий  у всіх відмінках та прислівниками  де, коли, куди, звідки, як  та ін.

там, де  сонце торкнулось вершечків дерев, спалахнуло листя золото-зеленим вогнем (м. коцюбинський).  як  парость виноградної лози, плекайте мову (м. рильський).

сполучні слова поєднують підрядні речення з головними й одночасно є членами підрядного речення (у першому прикладі слово  де  — обставина місця; у другому  як —  обставина способу дії).

головні речення, до яких належать підрядні, можуть мати вказівні слова:

тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив (леся українка). тим, хто служить правді й миру, простягай, народе, руку щиру (м. рильський).

підрядне речення може стояти перед головним реченням, у середині головного й після нього.

підрядне речення відокремлюється від головного комою; якщо ж підрядне стоїть у середині головного речення, то виділяється комами з обох боків:

щоб не пломеніти горобині самотньо, посадив я поблизу неї нашу українську калину (і. цюпа). у села, де немає молоді, немає майбутнього (м. іщенко). поле вступило у тінь, бо наплинули з обрію хмари (п. тичина).