Твір-роздум чого мене навчив карантин? (Чи пристосувався до дистанційного навчання? Які проблеми? Чи встигаєш ви виконувати завдання? Хто допомагає?) нужно до 17:30

Я народиласяя в Україні, і мені безмежно дорога ця земля. Це і Тарасова гора під Каневом, це край дивовижної природи, край, де колись панували славетні козаки: сильні, мужні, красиві люди, а головне — вільні! Багатство України — це золоті пшеничні лани. Ось чому на нашому прапорі є жовтий колір, який і символізує безмежні лани пшениці. Другий колір на прапорі — блакитний — це чисте небо України. Любити свою Батьківщину — це значить не тільки пишатися її славною історією, але прагнути своїми діями ще вище піднести її велич, повсякчас дбати про втілення в життя світлих ідеалів. Україна має багато талановитих синів і дочок, які віддають усі свої знання, уміння, щедрість сердець рідній неньці. Кому зараз не відоме ім’я Великого Кобзаря — Тараса Шевченка, який вірив у те, що «оживе добра слава, слава України»? Хто не знає видатного Каменяра — Івана Франка, або українську дочку Прометея — Лесю Українку?! Виринають з небуття нові й нові імена, імена тих, хто любив рідну землю, хто вірив у неї й боровся за її щастя: Пантелеймона Куліша, Василя Симоненка, Василя Стуса і ще багатьох і багатьох. Ми вже досить дорослі, аби замислюватися про своє майбутнє, своє і своєї Батьківщини. Я прагну стати корисною для свого народу, вирости громадянином з активною життєвою позицією, хочу впевнено орієнтуватися в проблемах сучасності, бачити перспективи розв’язання цих проблем. Для цього насамперед треба вчитися, любити свою державу, щоб обрана професія принесла якнайбільше користі. Зараз, коли Україна все більше і більше скочується в розряд відсталих, слаборозвинених країн, їй дуже потрібні фахівці з новою свідомістю, патріоти, які б жадали не особистої наживи, а слави для своєї держави, її виходу на широкий європейський і світовий простір у ролі рівноправного ділового партнера. Усе частіше ми замислюємося над тим, чому живемо гірше від громадян цивілізованих держав. І звинувачуємо при цьому всіх: від керівника підприємства, закладу до президента. Та забуваємо, а може, і не знаємо того, що впродовж століть не мали держави, не мали свого правочинства, не мали законів, які не тільки були б виписані на папері, але й були дійовими. Я мрію, щоб врешті-решт по-справжньому запрацювали наші закони, щоб на краще змінилося наше життя, щоб Україна стала великою країною. І це буде залежати від нашого покоління, у деякій мірі особисто від мене.

Объяснение:

ЩО ЗНАЧИТЬ БУТИ ВИХОВАНИМ?

Вихована людина.. . Якщо про вас скажуть таке, вважайте, що удостоїлися похвали.

Так що ж таке вихованість?

Це не тільки хороші манери. Це щось глибше в людині. Бути вихованим-значить бути уважним до іншого, делікатним, тактовним, скромним.

Мені видається, що таким був артист Художнього театру Василь Іванович Качалов. Він неодмінно запам'ятовував всі імена та по батькові людей, з якими зустрічався. Він поважав людей і завжди цікавився ними. При ньому кожна жінка відчувала себе привабливою, гідною турботи. Всі відчували себе в його присутності розумними, дуже потрібними.

Одного разу пізно ввечері Василь Іванович побачив дві дивні жіночі фігури. Це виявилися сліпі, які заблукали. Качалов негайно запропонував їм свої послуги, проводив до трамвая, допоміг сісти у вагон. Коріння цього вчинку не в знанні хорошого тону, а в сердечності і доброті до людей. Значить, вся справа в думках і спонуканнях.

А знання норм поведінки тільки допомагає прояву внутрішньої доброти і людяності.

(За С. Гіацинтовою)

Цей текст публіцистичного стилю. Він актуальний, суспільно значимий за тематикою, емоційний. Серед характерних для публіцистики мовних і мовних засобів можна назвати наступні:

- називний уявлення (вихована людина...) ;

- безпосереднє звернення до співрозмовника (якщо про вас скажуть...) ;

- риторичне питання;

- неповні пропозиції;

- виправданий повтор слів і синтаксичний паралелізм конструкцій (див. третій абзац) ;

— протиставлення;

- ряди однорідних членів з порівняльним і протилежним значенням;

- абстрактна лексика (вихованість, людяність, спонукання) .

Цей текст відноситься до міркування. Теза (другий і третій абзаци) оформлений у вигляді питання і відповідей на нього і побудований за типом опису предмета: в якості «даного» використовується поняття «вихованість» , а в якості «нового» — слова, які розкривають це поняття. Потім йде доказ істинності цього твердження, наводиться приклад істинно вихованої людини. У цій частині тексту використовується спочатку опис предмета (риси характеру Качалова) , потім оповідання (один з вчинків Качалова) . Далі автор, коментуючи приклад, повертається до висловленого на початку тексту положення і робить з нього висновок: витоки вихованості — в доброті і повазі до людей.