Варіант 2 1. Визначити речення, у якому немає займенників. А У всякім подвір'ї — свої повір'я. Б Хвилина годину береже . В Хороший товар сам себе хвалить. Г За добру справу всі люди беруться. 2. Визначити рядок, у якому займенники при відмінюванні мають приставний н. А Ми, вони, він. Б Себе, жодний, сам. В Що, скільки, чийсь. Г Всякий, цей, щось. 3. Визначити рядок, у якому всі займенники пишуться разом. А Невідь/кому, де/хто, казна/що, ні/скільки. Б Аби/хто, аби/якого, бозна/що, бозна/чого. В Скільки/сь, де/чий, аби/що, ні/хто. Г Хтозна/хто, хто/небудь, невідь/якому, бозна/чим. 4. Які займенники записані правильно, без помилок: А аби в кого, що-небудь, казна-яка; Б деякого, бознаким, щось, де в чому; В чий-небудь, нікого, анічиєму; Г декотра, яка-небудь, абиякий, казнапрощо. 5. Визначити рядок, у якому всі займенники стоять у формі давального відмінка. А Мені, він, якийсь, щось. Б Вона, тобі, моїй, нічого. В їй, якомусь, ніякому, йому. Г Нашому, твій, я, будь-хто. 6. Визначити рядок, у якому частка ні з усіма заперечними займенниками пишеться окремо. А Ні/що, ні/з/чим, ні/чого, ні/в/кого. Б Ні/з/ким, ні/в/чому, ні/для/кого, ні/в/них. В Ні/ким, ні/який, ні/за/що, ні/на/що. Г Ні/до/чого, ні/який, ні/з/ким, ні/кого. 7-12 Знайдіть у поданому нижче тексті займенники, зробіть їхній морфологічний розбір. Сім’я тим і відрізняється від інших колективів, що вона заснована на взаємній повазі, на близьких стосунках. Повага до старших – основа кожної сім’ї. А тому великого значення набуває повсякденна ввічливість у спілкуванні, готовність завжди прийти на до Молодь повинна уникати суперечок із старшими, не зчиняти галасу на захист своїх тверджень.

Осіннього вечора я поверталась додому з танцювального гуртка. За рогом, останньої до мого будинку, багатоповерхівки побачила знайому куртку. Така була у мого молодшого брата і я була впевнена, що це саме він. Все б нічого, з друзями, але одне мене не на жарт налякало. У руці запримітила цигарку. Підійшла, перепросила у хлопчаків, що стояли поруч і повела додому. Дорогою стала морально накручувати себе, уявляти, що подумають батьки.

- Артеме, ти палиш?

- Ти ж бачила

- Давно?

- Близько року.

- Тобі тільки не губи себе! Паління жахливо псує здоров'я.

- Та що мені буде, - насмішкувато відговорювався малий

- Тобі можливо і нічого, але твої легені стануть чорними, печінка перестане правильно працювати, а у майбутньому, скоріше за все, твої діти народяться не дуже здоровими.

- Ти натякаєш, що оце все правда?

- Абсолютно. Приміром, пам'ятаєш дядька Івана? Так він помер саме через паління. Почав з класу четвертого, а потім алкоголь у додачу, так і скінчив життя у неповних 48.

- Та Бог з тобою, сплюнь. Я не натсільки не розсудливий, сам знаю, що можна, а що ні.

- Думаю, ти візьмеш для себе щось із цих слів.

- Кать, тільки мамі не розповідай, бо отримаю добряче.

З того дня підліток Артем зупинив свою згубну звичку, а натомість почав займатись спортом, до чого й друзів залучив.

Ще змалку мене привчали поважати звичайну паляницю. Чому? Я вважаю, паляниця — це витвір тяжкої праці багатьох людей. Навіть у маленькому її шматочку — частинка крові, поту, думки агрономів, колгоспників, шоферів, пекарів, продавців та інших. 

Ось чому хліб, паляниця — це наше найдорожче багатство. Поважати паляницю — це поважати тих, хто приймав участь у її виробництві. Але ж є ще одна причина того, що хліб (паляниця) вважається найдорожчим багатством: він — символ добробуту, достатку людського життя. Є хліб — є життя, немає хліба — немає життя, є тільки існування. Багато зусиль для того, щоб життя сучасної людини було повноцінним, прикладають хлібороби. Ось чому хліб та велична хліборобська душа увічнені в творах українських поетів і письменників.