І. Завдання з вибором однієї правильної відповіді. Оцінюється в 0, 5 б. 1. У БСР (безсполучниковому складному реченні) найчастіше використовують такі типи інтонації: а) перелічувальна та зіставна; б) пояснювальна; в) перелічувальна, зіставна, пояснювальна. г) лише зіставна. 2. Який розділовий знак вживаємо у БСР, якщо смислові зв’язки між його частинами вказують одночасність або послідовність подій? а) кома; б) крапка з комою; в) двокрапка; г) тире. 3. Вкажіть складне безсполучникове речення: а) Тепла липнева ніч пролітає садками, посадками, скиртами в полях (О. Гончар); б) А робота не жде. Її треба робить (Л. Костенко); в) Цар театрально підняв руку над головою, шкірив зуби – виходила холодна посмішка (С. Плачинда); г) А він, орел, шумить, клекоче, мов людям розказати хоче про поєдинок у яру (Т. Шевченко ІІ. Розставте розділові знаки у складному безсполучниковому реченні (Кожне речення оцінюється 0, 5 б). А) Він знав Олена ніколи не повернеться додому. Б) Не прийдеш до мене не дізнаєшся правди! В) Смуток стікав по обличчі слізьми плакало серце самотнє в журбі. ІІІ. Складіть речення за поданими схемами, визначте граматичну основу: (Кожне речення = 1 б.) 1. [ ] — [ ] (протиставлення); 2. [ ] : [доповнення ]; 3. [ ], [ ], [ ]. (послідовність подій) IV. Перебудуйте складносурядні та складнопідрядні речення на безсполучникові (3 б.) А) Трохим не помітив, як за ним сунулася людська тінь (С. Талан). Б) З-за погрібника пахло м’ятою, а від хати несло духом матіоли (Є. Гуцало). В) Відцвів воронець, облетіли на вітрах маки польові, зате літо смагляве вже виглядає із-за кучугур… (О. Гончар). V. Складіть есе на морально-етичну тему, використовуючи складні безсполучникові речення (6-8 речень). 3 б.

Лінь - це бездіяльність, відсутність мотивації до вчинків і виконання різних завдань. Лінь - це те, що в нас в голові. І щоб боротися з цим, я роблю декілька речей: читаю книги, відпочиваю на природі, стараюся займатися улюбленою справою та ставити для себе цілі. За до книг і відпочинку на природі я набираюся натхнення і моральної енергії. Якщо я займаюся улюбленою справою, то наповнююся ентузіазмом, а ставлю для себе цілі, тому що "стояча вода тухне". Тобто, якщо я не буду спрямовувати свою енергію в конкретне русло, то вона буде застоюватися всередині і викликати неприємний стан такий як постійна тяга до сну, навіть, коли я не втомлений. Отже, такими я перемагаю свої лінощі й вам раджу спробувати, якщо вас поглинає бездна під назвою "лінь".

Давні слов'яни – група племен, які належали до індоєвропейської спільності – предки сучасних слов’янських народів Східної, Центральної і Південної Європи. Слов'яни – велика група європейських народів, об'єднаних близькістю мов і спільним походженням. У мовному відношенні усталений поділ на східних (українці, білоруси, росіяни), західних (поляки, чехи, словаки, лужичани) і південних (болгари, македонці, хорвати, словенці, боснійці, чорногорці, серби). Слов'янські мови належать до індоєвропейської мовної сім'ї. Велике переселення народів – грандіозні етнічні переселення, які відбулися в Європі у 4–6 ст. Спричинене гунською навалою Велике переселення народів викликало утворення ряду варварських королівств – ґотів, вандалів, бургундів, франків, лангобардів та інших. Велике розселення народів призвело і до так званого Великого розселення слов'ян. Велике розселення слов’ян відбулося в Європі у 6–7 ст., коли слов’янські племена з’являються у Подунав’ї, у глибинних районах Балканського півострова – на півдні, на заході доходять до Ельби та балтійського узбережжя; на північному сході заселяють верхів’я Дону й Волги. Внаслідок Великого розселення слов’ян був започаткований поділ слов’ян на етнічні групи, що започаткував формування сучасних слов’янських народів. Візантія, Візантійська імперія – держава, що існувала у східній частині Римської імперії від кінця 4 до середини 15 ст. Свою назву здобула від давньої колонії на узбережжі Босфору – Візантія, на місці якого імператор Константин у 330 р. заснував столицю держави – Константинополь. Візантія вважалася наступницею Римської імперії, тому візантійці називали себе римлянами – «ромеями», а свою державу «ромейською». Офіційною мовою в 4–6 ст. була латина, а потім грецька.