Неправильну відмінкову форму числівника вісімсот шістдесят сім наведено у рядкуА Р. в. восьмисот шістдесятьох сімох;Б Д. В. Восьмистам шістдесятьом сімом;В О.в, вісьмомaстaми пшестидесятьма сімома:Г М.В. (на) восьмистах шістдесятьох сімох.​

Відповідь: В

Пояснення: в орудному відмінку помилка - шестидесятьма. Правильно - шістдесятьма.

Кожен народ має свої особливості: психічні, фізичні, духовні. Це зумовлено і географією, і історією країни. Так, горці, які народилися серед суворої природи, характеризуються витримкою і запальним характером водночас, швидкою реакцією. Діти лісів м’які, ліричні, розсудливі. Україна, як відомо, має і ліси, і гори, але найбільше в ній — степів, що вплинули на формування українського національного ха­рактеру. Вчені говорять, що степ є носієм величності, яка нібито пе­редалася і людям, котрі тут сформувалися. Я не буду сперечатися з вченими, а додам ті характерні риси моїх земляків, котрі сама помі­тила, читаючи твори українських письменників.Улюбленою героїнею багатьох поколінь є Наталка Полтавка. І. Котляревський у цьому образі втілив найкращі риси представни­ків народу, які не втрачають своєї цінності ось уже понад 180 ро­ків. Працелюбність — це перше, що прикрашає дівчину-українку. За вміння трудитися любили й поважали Наталку. «Золото, а не дівка», — каже про неї виборний. Він же вихваляє її скромність, повагу до старших, слухняність. Це теж притаманне кращим пред­ставникам нашого народу. А що вже казати про охайність і хазяй­новитість! Недаремно возний вирішив свататися до Наталки, бо кра­щої господині годі шукати! Героїня драми І. Котляревського має ще одну властивість — розвинене почуття власної гідності. Мені зда­
ється, що це також типова риса національного характеру. Адже без неї наш народ не мав би такої бурхливої історії, сповненої постій­ної боротьби за волю, кривавих битв з чужинцями, які зазіхали на землі України. Не могли мої предки бути рабами, не хотіли кори­тися ні туркам, ні татарам, ні полякам. З почуття власної гідності виростає прагнення до свободи, яке й до нам створити влас­ну незалежну державу.

-Здраствуйте, я журналіст журнала "Медична до "
-Добрий день, а я дитячій лікар.
-Дозвольте задати вам кілька питань?
- Звісно питайте.
- Довго ви училися на лікаря? Чи подобалось вам учитися?
- Учився довго - майже п'ять років.
Спочатку учитися не хотілося, але колу розпочалась практика, я дуже зацікавився вибраною професією.
- А хто вас подштовхнув учитися на лікаря?
- Мама, вона у мене стомотолог.
- Як цікаво. А ніколи не хотіли змінити професію?
- Ні! Я зрозумів, що мое покликання лікувати.
- Дякую вам за інформацію.
- Нема за що.