Установіть відповідність Складне речення 1) складносурядне 2) складнопідрядне 3) безсполучникове 4) складне з різними видами зв'язку Приклад А) Дитинству все казковим видається — не збіднюйте ж душі його красу! Б) Клекіт млина термосить пітьму, а вона чіпляє тендітні зірки, що зриваються і стрімко линуть десь на заставську соснину. В) Вода хлюпотіла, розливалася через верх кількома живими цівками. Г) Пам'ятай, що легко нам усім буває сплутать щирість і підступність. Д) Підбилися в зеніт Волосожари, і каже казку зірка до зорі.

Для того чтобы ответить на вопрос, "Відкрите питання, відкрите засідання, Відкрита розмова. Як правильно?", нужно понять, как образованы эти слова и какие грамматические правила следует применить.

В украинском языке существует правило, согласно которому прилагательное и существительное в роде, числе и падеже должны согласовываться.

Итак, начнем анализ существительных:

1. "питання" - существительное в родительном падеже единственного числа. Обратите внимание, что это слово имеет средний род. Следовательно, правильно будет сказать "Відкрите питання", так как существительное среднего рода имеет окончание "-е" в именительном и винительном падежах единственного числа.

2. "засідання" - существительное в родительном падеже единственного числа. В данном случае это слово также имеет средний род. Поэтому правильно будет сказать "Відкрите засідання".

3. "розмова" - существительное в именительном падеже единственного числа. Это слово имеет женский род. Соответственно, правильно будет сказать "Відкрита розмова", так как существительное женского рода имеет окончание "-а" в именительном падеже единственного числа.

Таким образом, правильные формы будут звучать так:
- Відкрите питання.
- Відкрите засідання.
- Відкрита розмова.

Важно заметить, что грамматические правила могут меняться в зависимости от контекста и целей коммуникации, поэтому всегда полезно консультироваться с учителем или использовать словарь для дополнительной проверки.

Хто знає, скільки дорогоцінних знахідок нині вивозять з України? Бурштин нашої історії має добрий попит за кордоном. Але маємо схаменутися: скільки можна заплющувати очі на справді трагічну ситуацію?! Якщо ми не манкурти, перестаньмо, нарешті, торгувати історією своєї землі!

Сотні вагонів, навантажених карпатським лісом, перетинають кордони України щомісяця, сотні гектарів поліських лісів копачі бурштину перетворюють на марсіанські пустелі, луганські й донецькі степи вкриваються вугільними копанками, з річок вимивається пісок, деградуючі українські чорноземи з року в рік не бачать сівозміни й засаджуються соняшником, рапсом або люцерною. Варварська псевдогосподарська діяльність давно вже стала ознакою сьогодення і вийшла за межі здорового глузду.

На цьому тлі губиться ще одна жахлива форма розграбування загальнонаціонального надбання — так звана чорна археологія. Наслідки діяльності копачів не так помітні широкому загалу, бо не мають, за винятком хіба що поодиноких випадків, широкого суспільного розголосу. Але масштаби цього злочину не менші, а може й більші, ніж вирубування карпатських лісів, розробка бурштинових родовищ або луганських копанок.

Земля України багата на свідчення давньої історії — за тисячі років через наші терени пройшли цивілізації й археологічні культури. Усі вони залишили тут сліди свого існування — археологічні матеріали й артефакти. Кожного сезону тисячі дослідників вивчають археологічні пам'ятки, отримуючи нову неоціненну інформацію про нашу історію. 

Объяснение:

из интернета