Граматичне завдання 1. Розподілити слова за частинами мови( 1 колонка –частки, 2 - сполучники, 3 – прийменники Або, собі, зате, попід, отож, але, крізь, не, еге, так що, після, однак, тільки, із-над, дарма що, для. 2. Скласти 2 речення, щоб в одному слово неподалік було прислівником, а в іншому – прийменником. 3. Скласти 2 речення, щоб слово проте в одному було сполучником, а в іншому прийменником і займенником ( проте, про те). 4. Словниковий диктант( записати слова, знявши риску) Аби/куди, будь/хто, казна/з/ким, ані/де, аби/в/кого, ні/в/чому, все/таки, із/за, по/під, зроби/но, тому/що, що/найкраще, чи/мало, ніби/то, будь/ласка, як/от, як/небудь, де/коли, хтозна/як, ходи/бо.

2.Настя сиділа неподалік від Лідії

Він примружено глянув на дівчат, що саме проходили неподалік

3.Не радий він Олені, а проте пригощає

Немає сонця - І десь воно, проте, живе і світить.

Про те,як вона співала-вже знали всі.

4.Абикуди,будь-хто,казна з ким,аніде,аби в кого,ні в чому,все-таки,із-за,по під,зроби но,тому що,зроби-но(мабуть так,точно не знаю),що найкраще,чимало,нібито,будь ласка,як от,як-небуть,деколи,хтозна-як,ходи бо

(Р.S. якщо тобі важко визначати слова чи вони з дефісом,чи без,чи взагалі пишуться разом,то користуйся таким римованим зручним правилом скоромовкою(особисто мені дуже допомагає)

"Каз-на,хто-зна,-буть,-небуть

Дефіс поставить не забуть"

Мається на увазі що з цими словами завжди ставиться дефіс(Наприклад:як-небуть)

Колись, коли сонце розкидало свої промінчики по землі, у садку росла гарна клумба. І була там єдина, найкрасивіша квітка-фіалка. Завжди, коли хтось проходив біля неї, усміхався. Фіалка завжди вважала, що вона своєю красотою керує усім, що біля неї- водою, сонцем, хмарами. Але, одного разу, про це дізналася вода і дуже образилася на фіалку, бо та не слухала її, що та дає їй життя і красоту. Наступного разу, сонце знову пестило землю своїми променями. Але у цей раз, коли хтось проходив біля клумби ніхто не посміхався. Фіалка вмирала. Вона не знала чому, кого біля неї нема? Глядь, сонце є, хмарки теж, немає тільки водиці. І тільки тоді фіалка зрозуміла, що робила вода для неї. Рослина звала її, звала, а вона не приходила. Квітка, вже давно розчарувавшись, почала помирати. Однак, вона почула, як з весеою пісенкою до неї прямує її подружка-вода. Як тільки вона прийшла, фіалка відчула сили, і стала буяти своєю красотою. Більше вони ніколи не розлучалися, фіалка зрозуміла, що дружба-це найголовніше. Що маючи дружбу, ти маєш все.

Колись, коли сонце розкидало свої промінчики по землі, у садку росла гарна клумба. І була там єдина, найкрасивіша квітка-фіалка. Завжди, коли хтось проходив біля неї, усміхався. Фіалка завжди вважала, що вона своєю красотою керує усім, що біля неї- водою, сонцем, хмарами. Але, одного разу, про це дізналася вода і дуже образилася на фіалку, бо та не слухала її, що та дає їй життя і красоту. Наступного разу, сонце знову пестило землю своїми променями. Але у цей раз, коли хтось проходив біля клумби ніхто не посміхався. Фіалка вмирала. Вона не знала чому, кого біля неї нема? Глядь, сонце є, хмарки теж, немає тільки водиці. І тільки тоді фіалка зрозуміла, що робила вода для неї. Рослина звала її, звала, а вона не приходила. Квітка, вже давно розчарувавшись, почала помирати. Однак, вона почула, як з весеою пісенкою до неї прямує її подружка-вода. Як тільки вона прийшла, фіалка відчула сили, і стала буяти своєю красотою. Більше вони ніколи не розлучалися, фіалка зрозуміла, що дружба-це найголовніше. Що маючи дружбу, ти маєш все.