Чому барвінок вважають одним із символів України? (5-7 речень)

На дуже далекій Півночі, де Зима панує цілий рік, і живуть там невеликі снігові люди, було Снігове містечко.
А чого снігове?
Бо більше нічого не було, з чого можна було побудувати собі домівки.
Так і жили снігові люди у хатинках зі снігу.
Та їм зовсім не було холодно.
Щоб зігрітися, вони пили тепле какао.
А вогнище палили на великій міській площі, одне для всіх.
Для цього Дід Мороз, який жив неподалік, присилав їм в'язанки дрів. А снігові люди у знак подяки допомагали дідусю робити подарунки для дівчаток і хлопчиків.
Вони навіть влаштували собі велику майстерню. Саме тут снігові люди виготовляли смачний шоколад, робили кумедних плюшевих ведмежат і машинки на ключиках.
Так тривало багато років, поки одного разу напередодні Нового Року не трапилась біда - Дід Мороз захворів. І не просто захворів, а взагалі залишився без сил.
А сталось так тому, що діти забули про Новий Рік і не написали листів з бажаними подарунками.
Тому в сніговому містечку скоро зник вогонь, а майстерня припинила роботу.
Снігові люди не знали, чим до Діду Морозу.
Аж поки одна маленька снігова дівчинка не порадила зробити багато сніговиків і відправити їх по всьому світу, щоб ті нагадали малюкам, хлопчикам і дівчаткам, про Новий Рік, Діда Мороза і подарунки.
Мешканці міста працювали кілька днів. Вони зліпили стільки сніговиків, що через добу на подвір'ї кожного будинку була своя снігова баба.
Наступного ранку, коли дітлахи вибігли гуляти, вони були у захваті. Адже всі забули, що свята наближаються.
Пора писати Діду Морозу листи з проханням про подаруночки!
Ось так дівчатка і хлопчики згадали про Новий Рік. А посланців Діда Мороза - білих сніговиків вони оберігали до самої весни.
А в сніговому містечку життя продовжувалось - люди жили в будиночках зі снігу, пили тепле какао і робили іграшки.
Так, мабуть, і зараз відбувається.

     Казку про Снігове містечко пропоную скласти так:
     Одного чарівного зимового ранку маленький хлопчик Іванко разом з татусем пішов до лісу по ялинку до Різдва. Але несподівано почалась хурделиця і вони заблукали. Довго-довго йшли тато з сином лісом. Аж ось вони несподівано побачили чарівний замок з льоду. Вони одразу зрозуміли, що це замок Снігової королеви. Серце Іванка стиснулось від страху. Але батько його заспокоїв. Виявилось, що цей замок належав Святому Миколаю. Він радо зустрів своїх відвідувачів, зігрів та розповів про Снігове містечко. А потім Святий Миколай попросив своїх помічників провести гостей додому. Так Іванко за татусем у супроводі Вернидуба та Скорохода швидко дібралися своєї хати. Ця чарівна історія сталась як раз під Новий рік. Вдома їх чекала матуся та смачна вечеря.