Запишіть речення, поставте розділові знаки. Пам'ятаю в дитинстві під нашими вікнами буяли вишні. Вони шуміли густі пахучі щедрі шаленою віхолою намагаючись увірватися в напіврозчинене віконце. Я школярка сиділа з книжками на підвіконні ледь стримуючи той натиск. Пругке віття ломилося в хату надимаючи фіранку. У вікно нічого окрім цвіту не видно. Усе світлиця рушники підручники мамині руки пахло вишнями. Нині й спогади пахнуть вишням

Пам'ятаю, у дитинстві під нашими вікнами буяли вишні.

Вони шуміли, густі, пахучі, щедрі, шаленою віхолою, намагаючись увірватися в напіврозчинене віконце. Я, школярка, сиділа з книжками на підвіконні ледь стримуючи той натиск. Прутке віття ломтлося, просилося в хату, надимаючи фіранку. У вікно нічого, окрім цвіту, не видно. Усе: світлиця, рушники, підручники, мамині руки, пахло вишнями. нині й спогади пахнуть вишнями

Лінь - це бездіяльність, відсутність мотивації до вчинків і виконання різних завдань. Лінь - це те, що в нас в голові. І щоб боротися з цим, я роблю декілька речей: читаю книги, відпочиваю на природі, стараюся займатися улюбленою справою та ставити для себе цілі. За до книг і відпочинку на природі я набираюся натхнення і моральної енергії. Якщо я займаюся улюбленою справою, то наповнююся ентузіазмом, а ставлю для себе цілі, тому що "стояча вода тухне". Тобто, якщо я не буду спрямовувати свою енергію в конкретне русло, то вона буде застоюватися всередині і викликати неприємний стан такий як постійна тяга до сну, навіть, коли я не втомлений. Отже, такими я перемагаю свої лінощі й вам раджу спробувати, якщо вас поглинає бездна під назвою "лінь".

Казка про чарівну осінь та її трьох синів місяцівЖила-була на світі Осінь. Вересень, Жовтень, Листопад - сини Осені - жили та господарювали окремо. Вирішила мати Осінь відвідати кожного з них, побачити, як вони поживають. Спочатку заглянула в господарство старшого сина Вересня. Там вона побачила свого сина лагідного, веселого, багатого, щедрого. Задоволена матуся вирушила далі в гості до середнього сина. Жовтень зустрів її різнобарвністю кольорів, золоті килими постелив матері під ноги. Але йому ніколи було й поговорити зі старенькою, весь час малює син, усе в роботі. Помандрувала Осінь у гості до Листопада, найменшого сина. А він струшує сердито листя з дерев, лякає пташок. Матуся за це розсердилась на сина, повернулася, стомлена, додому й заснула міцним сном. А коли прийшла її пора, то вона прокинулась і повернулась до рідного краю.