До ть Аналіз вірша "Пульс" Валерій Петрович Бойченко Кипить-пульсує в кожнiй митi й словi, Moв чистий сiк у пружному зелi:Не дай, життя, померти без любовiАнi однiй людинi на землi.Tи дай, життя, усiм уста жагучiI серця небайдужого болiнь, I вистражданi в боротьбi спiвзвуччя, Прозорi, наче сонячна свiтiнь.У пiснi, що смiється i ридає, У рiчцi – чи великiй, чи малiйУ стежцi, що у всесвiт вибiгаєIз-пiд порога прагнень та надiй, Отут вона, твоя любов, людино, Tвiй квiт червоний, свiтло i зоря, Твоя велика правда – Батькiвщина, За всесвiт вища, глибша за моря.То ж хай кипить-пульсує в кожнiм словi.Мов чистий сiк у пружному зелi:Hi жити, анi вмерти без любовiНе маєш права на оцiй землi. * * *I час, і npocтiр – нинiшнi, гарячi –Немов коня, вхопити за вузду.В тяжкi дроти електропередачiУлити власну силу молоду.Думки народу‚ мpiї заповiтнiВiдчути, як вогненну власну кров.На дубовi icторiї cтолiтнiмНалитись жолудем iз коpeнiв-основ.I руки, й мозок найдивнiше щастяЗвеличити оновленням землi.Комунiстичним прапором зiрчастимДумки вiддати й чеснi мозолi​

У лісах нашого краю мешкає чудова тварина. Його легко впізнати по сірій шубці та довгим вушкам. Це зайчик. Іноді його можна зустріти у затишних садах, городах і полях. Хутро в зайчика дуже густе та пухнасте. В шубці звірка є одна особливість,  взимку сіра шубка змінюється на білу. Це перетворення дуже корисне для нього, на білому снігу ліса та інші хижаки не побачать білого зайчика. Вуха у нього завжди насторожі, вони виловлюють наймалейший шерох. Та коли він почує небезпеку відразу дає драла. Тільки п`яти виблискують. Зайчик має цікаві звички. Більшу частину життя він проводить ховаючись під кущами. Але як він любить гратися на галявинці зі своїми побратимами! Та він не забуває про обережність.
  Із їжі зайчик полюбляє всіляке насіння, зерна, бруньки, гілки, ягоди, молоді пагони. 

Весна - прекрасна та чарівна пора року. Усе навкруги пробуджується від зимової сплячки. З'являються бруньки на деревах, пробиваються крізь землю перші весняні квіти, веселіше усміхається сонечко на небі... Та найбільшим дивом та справжнім святом є приліт птахів із теплих країв. Кожного дня ми з нетерпінням поглядаємо на небо, сподіваючись побачити лелек, шпаків, жайворонків, ластівок...Чекають повернення додому пернатих друзів і учні Вовчатицької школи. Традиційно кожного року тут проходить акція, приурочена зустрічі птахів. Під час цієї акції учні під керівництвом учителя біології Ірини Антонівни Добуш готують різні заходи, присвячені птахам.Цього року учні виготовляли шпаківні. Розвісили їх і біля рідної школи, і в ліску ще 18 березня. Всі завзято працювали, аби зробити будиночки для шпаків затишними та надійними. Учні взяли участь і у конкурсі «Правдивий світ птахів». Готуючись до цього заходу вони вивчали поведінку птахів, з'ясовували небезпеки, які виникають під час їх міграції, писали прозові та поетичні твори, робили фотографії. Як наслідок, чимало учнів Вовчатицької школи стали переможцями обласного етапу конкурсу «Правдивий світ птахів».Та особливо запам'яталось свято «День зустрічі птахів», яке відбулося 9 квітня. Метою цього заходу було поповнення знань учнів про птахів у природі і в житті людини, про природоохоронну діяльність, розвиток пізнавальних інтересів, виховання бажання допомагати птахам, ставитися до пернатих друзів бережливо, формування основ екологічної свідомості і культури, ознайомлення з давніми народними звичаями зустрічі весни та птахів.У залі, прикрашеному дитячими малюнками із зображенням птахів та яскравими плакатами, зібралося багато глядачів. Це і школярі, і вчителі, і батьки. Усі із захоплення гали за юними акторами, які разом із вчителем біології І.А. Добуш підготували чудове святкове дійство. Звучали пісні, вірші, легенди, прислів'я, приказки, загадки та змістовні розповіді про птахів.Звичайно, такі заходи надовго запам'ятовують школярі, вони розуміють, що природа - наша мати, а пташки - наші пернаті друзі, про яких треба дбати, яких слід оберігати.