До ть Аналіз вірша "Пульс" Валерій Петрович Бойченко Кипить-пульсує в кожнiй митi й словi, Moв чистий сiк у пружному зелi:Не дай, життя, померти без любовiАнi однiй людинi на землi.Tи дай, життя, усiм уста жагучiI серця небайдужого болiнь, I вистражданi в боротьбi спiвзвуччя, Прозорi, наче сонячна свiтiнь.У пiснi, що смiється i ридає, У рiчцi – чи великiй, чи малiйУ стежцi, що у всесвiт вибiгаєIз-пiд порога прагнень та надiй, Отут вона, твоя любов, людино, Tвiй квiт червоний, свiтло i зоря, Твоя велика правда – Батькiвщина, За всесвiт вища, глибша за моря.То ж хай кипить-пульсує в кожнiм словi.Мов чистий сiк у пружному зелi:Hi жити, анi вмерти без любовiНе маєш права на оцiй землi. * * *I час, і npocтiр – нинiшнi, гарячi –Немов коня, вхопити за вузду.В тяжкi дроти електропередачiУлити власну силу молоду.Думки народу‚ мpiї заповiтнiВiдчути, як вогненну власну кров.На дубовi icторiї cтолiтнiмНалитись жолудем iз коpeнiв-основ.I руки, й мозок найдивнiше щастяЗвеличити оновленням землi.Комунiстичним прапором зiрчастимДумки вiддати й чеснi мозолi​