1.Складним з різними видами зв’язку є речення: а) Вітер підганяв їх на снігових белебнях, але як тільки вони скочувались в яр, Сіроманцеві доводилось похекати і попріти. б) Я довго лежу і слухаю, як дзвонить у такт дзвонів степу моє серце. в) Михайло якраз натрапив на ту розмову чи суперечку, встряв у неї й почав доводити інспекторові, що він не має права лаяти учнів, і сказав щось образливе для самого інспектора. г) Проте маленька пташина, ця пухнаста кулька життя, що майже цілком уміщалася в моїй жмені, виявилась завзятою і не хотіла без бою віддаватись.

Правильный ответ будет.

В.

1. Марійка мовчки дивилась на здивовану подругу. 
1.     Речення просте. 2.     Розповідне. 3.     Неокличне. 4.     Двоскладне: поширене, по­вне, неускладнене. 5.     Підмет Марійка, простий виражений іменником. 6.     Присудок диви­лась простий дієслівний, виражений дієсловом дійсного У групі присудка є другорядні члени речення: обставина дії мовчки виражена прислівником, залежить від присудка дивилась (диви­лась (як?) мовчки) і поєднується з ним зв'язком прилягання, непрямий додаток на подругу виражений іменником з прийменником, залежить від присудка (дивилась (на кого?) на подругу) і поєднується з ним зв'я­зком керування; узгоджене означення здивовану виражене дієприкмет­ником, залежить від додатка (подругу (яку?) здивовану) і поєднується з ним зв'язком узгодження. 
2. 1.     Дівчина троянди поливала, і кудись котилась хмар навала, і сміялась осінь за вікном (В.Сосюра). 2.     Це речення складносурядне, складається з трьох предикатив­них частин: 1) Дівчина троянди поливала, 2) кудись котилась хмар навала, 3) сміялась осінь за вікном, 3.     Між частинами відношення єднальні (перелік одночасних, сумі­сних дій). 4.    Частини зв'язані між собою сурядною (перелічувальною) інто­нацією, сурядними (єднальними) сполучниками. 5.     Всі частини складного речення - за моделлю простого речення -двоскладні, поширені неускладнені, повні. Перша частина - Дівчина троянди поливала - предикативний центр - дівчина поливала; підмет (дівчина) простий, 

Як краса врятувала берізку Одного разу посадили великий новий ліс: дуби, липи, берест. Росли саджан­ці повільно, а бур'яни між ними - швидко. Не давали вони маленьким деревцям вирости, піднятися. Не знали люди, як бур'янів позбутися. От і старший лісник порадив посадити поміж дерев берізки. Вони, мовляв, ростуть швидко і знищать бур'яни, бо залишать їх без сонця. Так і зробили. Через кілька років підросли берізки, знищили геть усі бур'яни, але й іншим деревам не давали росту, заступали їм сонце. Вирішили зрубати берізки. Був ясний, сонячний вересневий день. Послали бригаду лісорубів. Берізки з білими стовбурами, золотистими листочками на тлі яскраво-синього неба були такими гарними! Зупинились лісоруби, завмерли від краси. Не піднялась рука з сокирою вчинити розправу над деревами. Розміркували, що можна інші деревця пересадити на окремі ділянки. І досі росте білокорий березовий гай, даруючи людям насолоду. Гарна береза, та все ж наймальовничіша вона восени, коли кожен її листочок виблискує, наче виграє на сонці. Недаремно ж кажуть "золота береза".

Объяснение: