Напишіть невеликий твір на одну з тем "лісова галявина" чи "весняні квіти" використовуючи складносурядні та складнопідрядні речення​

Коли починається літня спека, я зі своєю сім'єю їду відпочивати в ліс. Розбиваємо на лісовій галявині табір, встановлюємо намети і кухню. Моя сім'я дуже любить активний відпочинок, тому такий варіант нашого відпустки всіх влаштовує. Батько у мене завзятий рибалка. Він ніколи не пропускає можливості посидіти з вудкою, в надії витягнути велику рибку. Це захоплення і прищепив мені, і моєму молодшому братику. А ще відпочиваючи в лісі ми дуже сильно любимо збирати гриби.Там їх величезна кількість, починаючи від отруйних поганок і закінчуючи справжніми делікатесними грибами. Мама дуже смачно готує їх, перетворюючи страва з них справжній кулінарний шедевр.Я дуже люблю лісову прогулянку, а саме смачненькі грибочки!!

2- Ми так часто чуємо, що потрібно вірити в себе. Люди кажуть, що, починаючи якусь справу, потрібно налаштуватися на успіх. Якщо ж заздалегідь налаштуватися на невдачу, то вона, можливо, й станеться.

З іншого боку, нас вчать тверезо оцінювати свої сили та можливості. Наприклад , важко отримати високий бал з предмета, який протягом всього року не вчив. Хоча кожен з нас знає таких везунчиків, яким все дістається легко. Ці люди просто вірять у свою добру вдачу. А якщо везунчики ще й щось роблять задля досягнення своєї мети, то таким хлопцям і ціни немає. Все у них буде добре, все вийде.

Часто людина не вірить в себе, тому що думає, що не годиться для чогось, що не гідна, що ще не готова. Наприклад , хлопець впевнений, що не подобається дівчатам. Саме тому дівчина в нього не з'явиться. Або людина хоче влаштуватися на роботу, але в глибині душі боїться цього. Наприклад, що там обдурять, що буде занадто важко. Або не так вже ця робота йому й потрібна. У підсумку ніяк не виходить цю роботу знайти.

Вчинок, здійснений без віри в себе - це «ані риба, ані м'ясо». Щоб віднайти справжню віру в себе, треба вірити в те, що робиш. Коли людині щось життєво важливо, вона збирає всі свої сили та йде до мети. Вона не думає: «а може, не треба?». Людина спотикається, падає, набиває гулі, але не здається. По дорозі вона й набуває впевненості, поваги до себе. Досягнення мети - це лише результат цієї віри.

1. Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками (О. Довженко). 2. Липневий день догоряє десь за сутінками височенних дубів і лип, палахкотить на золотих банях і сяйно-білих стінах верхівки собору, що вигнався стрімко в небо (І. Багряний). 3. Уся гавань була заповнена вітрильниками, великими й малими лодіями, довбанками й човнами (Р. Іванченко). 4. Ще в дитинстві я ходив у трави, в гомінливі, трепетні ліси... (В. Симоненко). 5. Життя кипить, кипить і завмира під спів снігів, вітрів, громів і птахів (М. Чумак). 6. Гарячий липень бродить покосами і стернями, кладе снопи в копи, поскрипує возами й гарбами (І. Цюпа). 7. Будуть приходити люди вбогі й багаті, веселі й сумні, радощі й тугу нестимуть мені (Леся Українка). 8. Несло то гілку рододендрона, то цупкий вінок з якихось дивовижних трав та альпійських квітів... (О. Гончар).