Перепишіть речення, підкресліть у них граматичні основі. Розставте пропущені розділові знаки. Ми йдемо і темніє над нами небо. Дзвеніть земля а я слухаю. Слухаю землю і слухаю дідові слова. У сердце моє вливается якась незрима сила що на віки вічні прив'яже вона мене до ціеї землі до співучої тихої мови.

Якою постає людина 21 століття? Освіченою, інтелігентною, вільною? Які значення мають ці слова? Освічена людина- це людина з певною сумою знань і здатністю їх осмислювати, аналізувати, робити висновки. Інтелігентна людина, яка ще має до цього моральні та духовні якості.А яка ж вільна людина? Вільна людина керує своїм життям, чинить на свій власний розсуд і сама перед собою несе відповідальність за свої вчинки, і не чекає, коли приймуть рішення за неї.

Чи може людина, позбавлена здорового глузду, людина, яка не знає ціну власних мовливостей бути вільною? Я вважаю, що ні.Чим більше людина знає, тим вільніша вона в одній чи іншій думці, тим вільніша вона в свої планах на майбутнє. І з вислівом Вергілія:» Чим освіченіша людина, тим вона вільніша», - я повністю згодна.

У п’єсі «Ярослав Мудрий» Іван Кочерга будує всі події навколо образу князя Ярослава і його боротьби з різними перешкодами. Ярослав постає людиною мудрою, освіченою, на плечах якої лежить доля розвитку Київської Русі.Мудрість Ярослава- в прагенні до знань, до культури, до освіти народу. Ярослав створює перші закони «Руської правди», будує храм на честь Божої Матері.Сильним духом і волею, князь зміг прийняти гідне рішення для свого народу, тим самим довевши свою незалежну і вільну особистість.

Долю освічених жінок змальовує Ольга Кобилянська. В повісті «Людина», де головною героїнею виступає дівчина Олена, ми можемо побачити приклад освіченості та незламності духу. Олена багато читає, полюбляє музику, тонко відчуває природу.

«В мені живе любов до свободи і непохитна рішучість не дати накому себе поневолити, ніколи не схилити своєї голови, коли проти цього протестує моя совість», -каже Олена.

Дівчину відмовляли і казали, що головне в жіночому житті сидіти з родиною і « не висовуватись». Але Олена не така. Вона має свій вибір, якого дотримується до кінця.

Її волю і розум - не можна роз’єднати. Прототипом героїні твору, на що вказують щоденники Кобилянської, була сама авторка твору, яка прагнула до світла, сонця, повнокровного життя. Її ідеал-жінка освічена, інтелігентна, дівчина з високими духовними запитами. Такою вона створила Олену.

Давайте повернемося до сучасного життя. За Конституцією України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. А чи спрацьовує цей закон у нашому повсякденному житті?Звичайно, вільна людина-це опора для держави, але чи може людина, яка не знає своїх прав та обов’язків бути вільною? Освічені люди і тим вільні, що вони знають, чого вони гідні, які їхні права, як вони можуть себе захистити та інших. Без освіченої націїї немає державного розвитку. І наша освіта формулює цивілізовану, демократичну молодь. Тому в наших руках - майбутнє України. І ми повинні зробити все, щоб нація була освіченою, бо це великий фундамент для розвитку як і духовних цінностей людини, так і розвитку всієї країни.

як то так

Перед мною картина   монастирського "запорожець". з першого погляду помітно, що це немолода людина, яка прожила історію свого народу. незважаючи на вік, у нього міцна постава. обличчя старого запорожця смагляве, обвітрене. зажурені, сумні очі та задумливий погляд свідчить про біль його народу, що навіки закарбовує у пам*яті. довгі вуса, оселедець на голові, густі нависні брови - свідчать про немолодий вік та проведене життя у боях нашого захисника народу. у запарожця орлиний ніс із горбиком і пооране зморшками чого, на якому відбились сліди часу і переживань.  сильні руки, які тримають зброю, свідчать, що це бувалий воїн, який пережив не один бій у якому були і перемоги, і поразки, це воїн загартований у боях. запорожець одягнений у білу сорочку, темно-коричневу кирею та жупан. його образ довершує велика, гостра шабля, яка разом із воїном пережила і творила історію длдя нас.  картина а. монастирського зображує не лише життя старого запорожця, а і частину нашої важкої долі. усобі вона несе сумний характер, який не може залишити нас байдужими. адже такі, як цей старий запорожець, віддавали за нас сво\ життя, щоб ми жили вільно.