У чому полягає гідність людини? Гідність людини На мою думку, гідність людини полягає у її чесності, толерантності, внутрішній порядності та культурній поведінці. Це поняття тісно пов’язане з людяністю і відноситься до справжніх життєвих цінностей людини. Я вважаю, що людей, абсолютно позбавлених гідності, не існує. Якщо вони і є, наприклад, особливо небезпечні злочинці в тюрмах, то їх не можна вважати людьми. Скоріш, це звірі в людській подобі. Гідність притаманна тому, що має певні моральні цінності, сформовану систему світогляду. Така людина є справжнім патріотом своєї держави, вірним сином чи дочкою, гарним батьком або матір’ю, братом чи сестрою у власній родині. Саме на таких чоловіках і жінках тримається світ. Завдяки їм правда перемагає брехню, а добро обеззброює зло. Отже, у моєму розумінні, гідність людини полягає у морально-етичних принципах, затверджених суспільством. Мова йде про щирість, доброзичливість, співчуття та благородство. Треба з дитячих років дотримуватися еталонів правильної поведінки в суспільстві, а також виховувати в собі відповідальність — за свої слова, дії та вчинки задание: знайдіть усі займенники з цього твори написати біля них розряди ДАЯ

Осінь. Різнобарвна, розмаїта. Спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім сумна, дощова, холодна.

Восени красиво. Листя на деревах постійно змінює колір, а згодом і зовсім опадає на землю, вистилаючи її м’яким килимом.

У середині осені з’являється чарівний острівець тепла й сонячної погоди, який називається бабиним літом. Його особлива прикраса – сріблясте тонке мереживо павутини, що блищить у кожному кутку.

Всюди цвітуть яскраві осінні квіти – айстри, жоржини, хризантеми. Після дощу в лісі багато грибів. На кущах спіють ягоди. У садах теж пора урожаю – стиглі яблука, груші, горіхи, виноград. Це так чудово – зірвати налите яблуко одразу з гілки!

Воно солодке і пахуче, дуже смачне.

Осінь часто непогожа. За густими хмарами ховається небо, йде дощ – то дрібний, що настирливо накрапає, то сильний, холодний, що може йти без зупинки цілий день, а то й кілька днів поспіль.

Буйство кольорів змінюється прозорістю та сірістю в кінці осені. Тільки ясне синє небо не втрачає своєї яскравості. Збирають урожай в полях, садах, городах.

Потім прибирають сухе листя у дворах і на вулицях. Голими стоять дерева, часто дме сильний вітер, йде дощ. Холоднішає.

Люди все більше поспішають сховатися в будинках і квартирах. З прощальними криками відлітають у вирій птахи. Відчувається, що скоро настане зима.

         Прийшла в наш ліс чарівниця Осінь. Змахнула вона своєю чарівною паличкою, і стали там відбуватися справжні дива.

          Сумовита пора, очей зачарування! Хто не чув ці відомі рядки, що прославляють природу восени. Цей час року було оспівано багатьма відомими письменниками й поетами. Їхні твори наштовхують на роздуми та викликають сумні й романтичні думки. Для цінителів краси природи це, дійсно, чудова пора року. Вона вражає своєю неповторністю і поєднанням розплесканих всюди різнокольорових барв. Переважають у цьому різноманітті жовтогарячі кольори, за що осінь прозвали «золотою». Це красива пора прощання з літом, якою найкраще милуватися в лісі. Там можна гати дивовижне явище живої природи — переодягання в осінні наряди дерев.

           Особливо гарною є пізня осінь. Все навколо виглядає так, ніби митець пофарбував природу в жовті, червоні й помаранчеві кольори, залишивши всюди свої фарби. Триває листопад, але багряні крони дерев ще не скинули до кінця зів’яле різнокольорове листя. Зупинившись серед цієї неповторної краси, можна почути, як лунають навколо тисячі різноманітних звуків природи. Це пісні птахів, шурхіт листя, дзижчання комах, подув прохолодного вітерцю. Вже залишилося зовсім не багато часу, і природа порине в довгий зимовий сон.