Твір ессе на тему: Чому варто мати друзів (10-20 речень) ​

У мене дуже багато знайомих, приятелів, і в школі, і на вулиці. Є і друзі, яких я би назвав справжніми, але не буду казати гучних слів.справжня дружба – це щось ширше та глибше, я так вважаю. Друг – не той хлопець або дівчинка, який відразу залишить тебе, якщо ти перестанеш грати з ним у м’яча, або ходити з ним на річку, або дозволяти сідати за свій комп’ютер. Справжній друг - це та людина, якій ти можеш довірити свою найбільшу таємницю та будеш впевнений, що про це не дізнається абсолютно ніхто. Якщо в тебе з'явиться проблема, справжній друг відкладе всі свої справи та зробить все, щоб до тебе ії вирішити.

Мати приятелів також добре, якщо з ними цікаво проводити час. Головне, мабуть, усвідомлювати, наскільки це важливі для тебе люди, наскільки їм варто довіряти та скільки часу присвячувати спілкуванню.

или вы не добавили задание, или вам нужна информация об этом, пока я склоняюсь к второму , если это не так , я исправлю ответ

Пишемо -е:

1. У складах із ненаголошеними е та и пишеться та сама літера, що й під наголосом: зазирнути, бо зиркати.

2. У словах із постійним наголосом невиразний звук рекомендується перевіряти за словниками: минулий.

3. У групі -ере- (повноголосся), а також у групі -еле-: берег, дерево, серед; зелень, пелена, селезень, шелест.

4. У суфіксах: -еня-, -енк-, -еньк-, -есеньк-, -ечк-, -тель, -ен-,-ер(о): цуценя, Петренко, ніженька, восьмеро, вузесенький, дужечка, учитель, зроблений, п’ятеро.

5. Якщо -е при зміні слова випадає: червень, бо червня, човен, бо човна.

ІІІ. Перевірити написання слова у словнику, якщо наголос у слові постійний: кишеня.

В дієсловах можливе чергування -е з -и в різних формах: терти - стирати.

В українському правописі це явище пояснено так: Випадний е чергується з и перед л, р, якщо далі йде наголошений а: стер — зітри — стирати.

                                                   мистецтво у житті людини

Всі люди хоч раз,але держали пензлик,олівець,фломастер в руках.Багато хто з дитинства не випускає з рук пензлик,інші навіть не очікуючи пробуджують у собі талант до малювання.А деякі просто марнують життя,навіть не знаючи про свій талант.

В.М. Навроцький ще з дитинства малював заради забави,потім взявся за живопис просто випадково.

Після проведеної операції він,дивлячись у білу стелю,уявляв собі всілякі візерунки-від козацького бароко,до силуетів рідних краєвидів.Його уява діяла наче знеболююче,бо забирало його у другий світ картин.

Після одужання він додав сірим стінам лікарні фарб.Кожний куточок був розкрашений різними малюнками і візерунками.Василь почав пробувати різні види фарб,а згодом і взагалі сам почав їх варити.Згодом додавши до барвника вапно він винайшов своєрідну фарбу,яка сама по собі випромінювала колір.Таке могла створити тільки сама природа.

Глядачі,які розглядають його портрети,картини,довго милуються красою і унікальністю цих екземплярів.І ніхто не заперечить,що в нього справжній талант.Самобутній.Яскравий.