МНОГО БАЛОВ 1) Ой синку нам городину виб..ло. Десь/то і поле наше пропало (Б. Харчук 2) О я вже знаю, що аби чого забажала, то вмієш випр..сить (П. Куліш). 3) «Ех все у вас ваше, все у вас св..те, все у вас тухольс..ке, – аж слухати обридло!» – ..крикнув Тугар Вовк (І. Франко). 4) Він г..ворив довго, тицькав у Климка пальцем, як наганом: «Пуф! Пуф!» – і кіл..ка разів повторив слово «партизан» (Г. Тютюнник). 5) «Здоров д..бродію!» – бо вони один одного звикли д..бродіями в..личати (П. Куліш). 6) Отож чекай, аж п..кличу. А поки прощавай! (Б. Харчук). 7) Гей/гей козаче! Чого се тебе зан..сло на кручу? (П. Куліш). 8) Бочонок ні/коли не/купував, а лише вес..ло перемовлявся з базаровими і р..готав басом з/під білих ро..пущених вусів: "Гу/гу/гу! Кха/кха/кха! О моє вам шануваннячко!" (Г. Тютюнник). 9) Скажи будь ласкав дідусю, як мені виїхать к Війтовцям? (П. Куліш).

1)вибило, десь-то
2)ви святе, тухольське, крикнув
4)говорив, кілька
5)добродію, добродіями, величати
6)покличу
7)гей-гей, занесло
8)ніколи не купував, весело, реготав, з-під, розпущених

Олеся винувато зайшла до класу.
-Олеся чого ти запізнилися ?- питає вчителька Галина Миколаївна
-Я я я - почала дівчинка- проспали
- Ну що ж зрозуміло, Омельченко сідай. І коли ти навчишся незапізнватися?
- Незнаю. - розгубленості відповіла школярка.
Вчителька продовжує урок. Олеся гарно відповіла на уроці і вчителька вирішила поговорити з нею сам на сам:
- Я зачиталася книгою і незрахувалася часу і пізно лягла спати.
- Ну що ж може й ти й сьогодні запізнилася але з більш переважної причини. Але  наступного разу запізнююся.
- Добре .

     Добрий день. Хочу сказати величезне нашому сусіду Івану Івановичу.
Я його ще пам'ятаю, коли була маленькою, коли він нас з подружками пригощав яблуками або цукерками. Він завжди був добрим і чуйним людиною. 
       Нещодавно моя мама сильно захворіла. Лікарі сказали, що вона пережила сильне потрясіння і з-за цього у неї відмовили ноги. Тепер моя мама їздить по квартирі в інвалідному візку. На вулицю, що б погуляти та подихати свіжим повітрям мама не може виїхати, так як у нас в під'їзді немає пандуса.
        Я ходила по всім місцевим організаціям, просила дозволу на будівництво пандуса. На жаль, мені скрізь відповідали, що згідно з проектом будівництво пандуса не передбачена. Коли я вже було зневірилася, розповіла про свою біду нашого сусіда. Він відповів треба трохи подумати, чим тут можна зарадити. 
І вже через два тижні біля нашого під'їзду розгорнулося будівництво. Іван Іванович працював в одній будівельній фірмі і під свою відповідальність взявся за будівництво. Тепер ми з мамою щодня гуляємо у дворі, їздимо в парк дивитися на плавають у ставку качок.
     Як добре, що на світі ще є люди яким не байдужа доля інших людей. Адже ніколи не знаєш, яка біда може трапитися з тобою. І що б був поруч з тобою добрий і чуйний чоловік здатний тобі до