Фанфик по темі ’‘Шпага Славка Беркути, ,

Шановна

Мені дуже приємно писати Вам листа, тому що я поважаю Вашу працю. Ви віддаєте дітям знання, які важливі для нас, учнів, щоб ми мали міцний дух та витримали ті коливання у житті, які на нас чекають у майбутньому на життєвому шляху. Ви розповідаєте нам про культуру та етику, без якої неможливо обійтися сучасній людині у суспільстві. Ви навчаєте нас співчувати, бути ввічливими та мати велике серце. Але поряд з цим Ви бажаєте, щоб кожен учень мав своє ставлення до того, що відбувається, мав свою точку зору й не боявся висловити її.

Щиро Вам дякую!

Чи легко бути чемним і ввічливим?

Як ми сьогодні частіше звертаємося до співрозмовника – на ТИ чи на ВИ? В українців здавна вважається, що тикають лише некультурні, бо тикати – дуже неввічливо. Але… сучасна мода американського штибу все більше розмиває межі традиційної української культури, зокрема й мовної, та нав’язує панібратське ТИ. На таку фамільярність в народі здавна сформульована дотепна відповідь: «Я з вами свиней (в деяких варіантах – гусей) не пас!» Та зараз мова не про свиней, гусей чи то інших домашніх тваринок, а про ввічливе звертання до співрозмовника.

Тож як ся має наше рідне українське пошанне ВИ? Як воно почувається сьогодні в сім’ї, на роботі чи на вулиці?

Розпочнемо нашу розмову з того, що з’ясуємо семантичні (значеннєві) особливості ВИ як займенника другої особи множини.