У поданих реченнях знайдіть і виділіть дієслова. Після кожного дієслова вкажіть його б: дійсний, умовний, наказовий (скорочено - дійсн., умов., наказ. 1.Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш. Збуди його, заграй ти з ним, спитай синє море. 2.Знав би, де впадеш, то соломки підстелив би. 3.Бач, Оксано, я жартую, а ти й справді плачеш. Ну не плач же, глянь на мене: завтра не побачиш. 4.Не соромся, дай рученьку, ходім погуляймо; нехай людям лихо сниться, а ми заспіваймо. 5.Якби людина щоденно споживала хоча б чайну ложку зелені петрушки, то її організм мав би повний набір вітамінів та мінеральних солей. 7.Як дудку настроїш, так вона і гратиме. 8.Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя... 9.Гаї шумлять – я слухаю, хмарки біжать – милуюся. 10.Не копай іншому яму, бо сам туди впадеш.
Ответы
Що таке шляхетність?
"Совість і пам'ять — складові людської душі. Совість - зірка, яка освітлює життєвий шлях людини у світі, суспільстві, всесвіті. Не дай Бог загубити ту зірку, а також пам'ять, відчуття часу, історії, простору, загубити душу! " - писав В. Андрієв. Совість - основна складова шляхетності, родина, що має такі якості, як: доброзичливість, ввічливість, шляхетність, порядність, - людина добра, вихована, з гарними манерами.
По-перше, звернемося до історії: ще зі стародавніх часів чоловіки довіряли своїм жінкам оберігати вогонь, але коли вони йшли на полювання, завжди хтось залишався для того, щоб захищати людей і територію та до слабшим. Це були перші зародки шляхетності і людяності.
По-друге, повернемося до сьогодення: на жаль, людей, які зберегли в собі прекрасні якості, дуже мало. Ми стоїмо на порозі деградації, проходить зворотній процес еволюції - уподібнення тваринам. Г. Сковорода писав: "Щастя можна знайти тільки в собі, а щоб його віднайти, треба пізнати себе! " Люди в цьому світі бояться знаходити себе, краще ховатися за комп'ютерними "ніками" й не показувати себе нікому, навіть самому собі. Страх - проблема розвитку цивілізації.
По-третє, мені дуже пощастило: я маю друзів, які не ховаються за комп'ютерами й не ховаються у собі - вони відкриті та щирі люди. Якось запитала свою подругу: "Чому ми так живемо? " А вона відповіла: "Тому, що культура не встигає за розвитком воєнної техніки! "
Отже, шляхетність - це риса, яка личить усім, але мало хто нею користується. Г. Сковорода писав: "У серці є власні любов і тепло! " Навчімося ж сіяти добро, а воно, будьте певні, повернеться сторицею - тоді світ стане добрішим і світлішим!
"Совість і пам'ять — складові людської душі. Совість - зірка, яка освітлює життєвий шлях людини у світі, суспільстві, всесвіті. Не дай Бог загубити ту зірку, а також пам'ять, відчуття часу, історії, простору, загубити душу! " - писав В. Андрієв. Совість - основна складова шляхетності, родина, що має такі якості, як: доброзичливість, ввічливість, шляхетність, порядність, - людина добра, вихована, з гарними манерами.
По-перше, звернемося до історії: ще зі стародавніх часів чоловіки довіряли своїм жінкам оберігати вогонь, але коли вони йшли на полювання, завжди хтось залишався для того, щоб захищати людей і територію та до слабшим. Це були перші зародки шляхетності і людяності.
По-друге, повернемося до сьогодення: на жаль, людей, які зберегли в собі прекрасні якості, дуже мало. Ми стоїмо на порозі деградації, проходить зворотній процес еволюції - уподібнення тваринам. Г. Сковорода писав: "Щастя можна знайти тільки в собі, а щоб його віднайти, треба пізнати себе! " Люди в цьому світі бояться знаходити себе, краще ховатися за комп'ютерними "ніками" й не показувати себе нікому, навіть самому собі. Страх - проблема розвитку цивілізації.
По-третє, мені дуже пощастило: я маю друзів, які не ховаються за комп'ютерами й не ховаються у собі - вони відкриті та щирі люди. Якось запитала свою подругу: "Чому ми так живемо? " А вона відповіла: "Тому, що культура не встигає за розвитком воєнної техніки! "
Отже, шляхетність - це риса, яка личить усім, але мало хто нею користується. Г. Сковорода писав: "У серці є власні любов і тепло! " Навчімося ж сіяти добро, а воно, будьте певні, повернеться сторицею - тоді світ стане добрішим і світлішим!
Мова – це не просто б спiлкування, а щось бiльш значуще. Мова – це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам’ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу.
— Олесь Гончар.
Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування.
— Панас Мирний.
Мова — духовне багатство народу.
— Василь Сухомлинський
— Олесь Гончар.
Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування.
— Панас Мирний.
Мова — духовне багатство народу.
— Василь Сухомлинський
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
1. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш (дійсний б). Збуди (наказовий б) його, заграй (наказовий б) ти з ним, спитай (наказовий б) синє море.
2. Знав би (умовний б), де впадеш (дійсний б), то соломки підстелив би (умовний б).
3. Бач (дійсний б), Оксано, я жартую (дійсний б), а ти й справді плачеш (дійсний б). Ну не плач (наказовий б) же, глянь (наказовий б) на мене: завтра не побачиш (дійсний б).
4. Не соромся (наказовий б), дай (наказовий б) рученьку, ходім (наказовий б) погуляймо (наказовий б); нехай людям лихо сниться (дійсний б) , а ми заспіваймо (наказовий б).
5. Якби людина щоденно споживала (умовний б) хоча б чайну ложку зелені петрушки, то її організм мав би (умовний б) повний набір вітамінів та мінеральних солей.
7. Як дудку настроїш (дійсний б), так вона і гратиме (дійсний б).
8. Якби ви вчились (дійсний б) так, як треба, то й мудрість би була (умовний б) своя...
9. Гаї шумлять (дійсний б) – я слухаю (дійсний б) , хмарки біжать (дійсний б) – милуюся (дійсний б).
10. Не копай (дійсний б) іншому яму, бо сам туди впадеш (дійсний б) .