Як можна маніпулювати свідомістю людей з певною метою на рівні суспільства?(2-3 сторінки зошита. Використати складні речення з різними видами сполучникового та безсполучникового зв'язку)

АРОМАТ ЛЬВОВА

   Після кількагодинної прогулянки вулицями Львова починаєш від­чувати себе мислителем загальнолюдського значення. Сюди приїжджа­ють не просто подивитися, а духовно наснажитися. Не один колиш­ній львів'янин, нині мешканець Києва, а чи Москви, чи Нью-Йорка, сподівається знову наситити своє серце флюїдами Львова, відчути со­лодку відповідність свого внутрішнього ритму з пульсом буття. У ту мить, коли довговічне каміння нашіптує про нетлінні цінності світо­будови, коли історію прочитуєш навіть дотиком руки,— кров по жи­лах струменить так лагідно, як вода лісового струмочка.

   Різноманітні вежі, шпилі, куполи, колони є ніби вулканічним ви­верженням духовної магми людства, яка так буйно прорвалася назо­вні з невидимих глибин у цьому місті, що зветься Львовом, і засти­гла в дивовижних архітектурних формах. Тут сповнюєшся відчуттям, що життя не минає даремно.

   Невеликий архітектурний комплекс Вірменського катедрального собору є питомим фрагментом Львова, без якого той не був би самим собою. Мікросвітові собору притаманна аура, у якій народжуються емоції, здатні народжуватися тільки тут.

   Заснований 1356 р., він став і культовим осередком численної вір­менської громади й одним із культурних центрів львівського поспіль­ства. Щоразу, крокуючи Вірменською вулицею, радо відчуваєш, як силует вежі храму, спроектованої Петром Красовським із Лугано, ла­гідно проникає в твою свідомість. Відгороджене ґратками подвір'я Вір­менського собору викликає непереможне бажання потрапити під його склепіння, бо здається, що, ступивши за цей поріг, опиняєшся в іншо­му вимірі простору і часу. І ось ти стоїш між сивокамінними колонами аркадних ніш, та ще за непроникною стіною дошкульного львівського дощу, без якого такі хвилини немислимі: саме дощ створює ледь помітне водяне екранне полотно, на якому пробігають живі картини минулого. І це казково! А якщо спроби споглядання візій виявилися марними, то можна згадати яскраву сцену з відомого кінофільму за участю Михай­ла Боярського «Д'артаньян і три мушкетери», у якій відбувається дуель гасконця з Атосом, Портосом і Арамісом. Місцем зйомки її й стало це подвір'я. Тут же — надгробки з епітафіями 600-річної давності, з яких удається зрозуміти хіба те, що й могили не вічні.

  Вулиця Вірменська — одна з не багатьох, яка передає львівську старовину найчіткіше, так би мовити, стійко утримує її аромат. Лако­нічна й виразна форма ренесансного порталу житлового будинку № 20 чи не найкраще засвідчує собою XVI ст., яке на Вірменській «випи­нається» з багатьох кутків і ніяк не поступиться наступним століттям. Навіть Хронос, котрий є символом швидкоплинності часу, фігурою котрого оздоблений фасад однієї з найцікавіших кам'яниць Льво­ва — ампірний будинок «Пори року», ніяк не може зарадити такому повільному рухові століть на цій вулиці. Навіть зодіакальний фриз, яким оздоблено цю ж кам'яницю, своїми дванадцятьма сузірними зна­ками втричі швидше лічить перебіг року, однак історична зміна віків усе одно ледь торкається вулиці Вірменської. Приваблюють рельєфи роботи Гартмана Вітвера на сусідній кам'яниці № 21, на яких пра­давні міфологічні мотиви, напевно, також покликані символізувати людський поступ через народження нових поколінь. Поколінь, яким хоч і накреслено передавати одне одному естафету конкретної миті — «тепер і тут», а все ж таки судилося колись оволодіти часом завдяки подоланню простору... 

напиши самое первое предложение рассказа какое ты слышала

 

 

 

Не задумывались ли Вы о том, когда люди начали создавать букеты из цветов? На сегодняшний день это настолько естественный и незаменимый атрибут любого праздника, что даже трудно поверить в то, что первый букет появился в Европе всего лишь в XIV веке. А в Древней Греции, Риме, да и на Руси, букетов не было. В качестве украшения и подарка плелись венки из цветов.

 

Само слово "букет" происходит от французского языка и дословно означает "красиво собранная группа цветов". Древние индусы полагали, что цветы появились на Земле не для красоты и аромата, а для того, чтобы одаривать ими близких людей. Дарить любимым цветы, выращенные не в собственном саду, считалось не этично и не эстетично. Благодаря этому правилу Земля становилась прекраснее, а люди - счастливее.

Цветы не только украшают нашу жизнь, облагораживая ее и лаская взор, но и дарят людям радость и умиротворение, делают нас мягче и добрее.

 

В Индии в наше время существует традиция надевать на шею почетному гостю гирлянды из цветов.

 

А вот в форме букета, как украшения, букет появился в Европе в XIV веке, а в Японии намного раньше. Поначалу составители букетов не сильно утруждали себя составлением композиции и прочими "мелочами", а просто ставили цветы в вазу.

Первыми начали создавать правила, по которым составлялись букеты цветов законодатели мировой моды и ценители прекрасного - изысканные французы. Эти правила гласили, что необходимо отсекать венчики от стеблей, накалывать их на проволоку с различными кружевцами и поливать благовонными маслами. Кроме того, строго-настрого запрещалось использовать в создании букетов желтые цветы, поскольку они являлись символом разлуки, измены или ненависти.

 

Букеты составлялись так: цветы плотно укладывались один к другому, а в центр подбирались головки одного цвета, а по кругу уже располагали цветы другой окраски. Затем букет обрамлялся в накрахмаленные кружева или вставлялся в фарфоровый футляр, который был подобен тарелке с ручкой внизу.

Постепенно "искусство составления букетов" перешло в Англию, а затем стало распространяться и дальше. Однако от таких правил как отсекание стеблей и накалывания венчиков на проволоку, цветоводы отказались только в 1900 году. Кружевные ленты были заменены естественными листьями и стеблями.

 

Богатые люди облюбовали пышные, большие, красочные букеты цветов, которые ставились в дорогие вазы. Обычай дарить цветы прочно вошел в жизнь общества. В XIX веке сформировались такие стили подарочных букетов, как "Виктория", "Помпадур", "Бидермеер". В них использовали контрастные сочетания ярких цветов, сочную зелень. В конце XIX - начале XX веков букеты становятся более спокойными, утонченными и изысканными. Приходят все новые формы и составления букетов.