Відокремленим уточнювальним членом ускладнено речення пропущені розділові знаки А) є якась інерція в кожному кроці у кожній гадці Б) сьогодні тут на зупинці батальйону одержав нарешті погту за кілька днів В) їй сняться хмари липневі грози чиясь душа прозора при свічі Г) Орачу мій господарю великі гостило в тебе сонце за столом Д) у всьому свій час світанку й дню труду любові мрії квітка зерну що в прорості вогню дає колоссю міць налиту

Марічка задивилася на обважнілі кетяги акації. Пахнуть вони густо медово п'янко. Навколо них невпинно носяться метелики гудуть бджоли обліплюють біло-рожевий цвіт щоб зібрати якнайбільше нектару. Видно здалека прилітають за медом.

Десь із глибини урочища соловей подає голос. Кажуть меншає на світі солов'їв. Невже планета справді прощається з цим сіреньким самобутнім найніжнішим своїм поетом спитаєте ви. Дивне почуття з'являється коли чуєш солов'їний спів. Ніби щось росте в тобі підіймається вгору і ти летиш, розправивши крила.

Незвичайний стан переживає душа в цім давнім урочищі. Ніби п'янить самий дух акації від нього аж чадієш умліваєш поринаєш у безміри якогось блаженства. Марічка змружує очі й одразу ніби зникає все тане. Досягається якась незнана раніш гармонія. Сонце розлилося і сама ти вже ніби розчиняєшся в солодкій млості природи в її запашистих медах. Зовсім заплющуєш очі і тоді тебе нема життя ростануло світ зіллявся. На місці сонця вирує в небі тільки жовто-бура гаряча туманність, сповнена пахощів цвіту й золотої бджолиної музики

Объяснение:

Марічка задивилася на обважнілі кетяги акації. Пахнуть вони густо медово п'янко. Навколо них невпинно носяться метелики гудуть бджоли обліплюють біло-рожевий цвіт щоб зібрати якнайбільше нектару. Видно здалека прилітають за медом.

Десь із глибини урочища соловей подає голос. Кажуть меншає на світі солов'їв. Невже планета справді прощається з цим сіреньким самобутнім найніжнішим своїм поетом спитаєте ви. Дивне почуття з'являється коли чуєш солов'їний спів. Ніби щось росте в тобі підіймається вгору і ти летиш, розправивши крила.

Незвичайний стан переживає душа в цім давнім урочищі. Ніби п'янить самий дух акації від нього аж чадієш умліваєш поринаєш у безміри якогось блаженства. Марічка змружує очі й одразу ніби зникає все тане. Досягається якась незнана раніш гармонія. Сонце розлилося і сама ти вже ніби розчиняєшся в солодкій млості природи в її запашистих медах. Зовсім заплющуєш очі і тоді тебе нема життя ростануло світ зіллявся. На місці сонця вирує в небі тільки жовто-бура гаряча туманність, сповнена пахощів цвіту й золотої бджолиної музики

Объяснение: