Приклад про довіру з історії України

Відповідь:

365 років тому, 8 січня 1654 року, гетьман Богдан Хмельницький скликав військову раду у Переяславі. Вона увійшла в історію як Переяславська.  В радянському трактуванні історії цю подію подавали як «возз'єднання» з Росією та ставила їй пам'ятники. Як бачимо,Україна довірилась Москві.

продовження на фото...

Пояснення:

Однієї
травневої
суботи
ми
з
однокласниками
зібрались
іти
до
лісу.
Плани
мали
грандіозні:
зварити кашу, насмажити
шашликів, а ще награтись і
набігатись досхочу. Аж ось нарешті
всі зібралися. Перевірили, чи все
взяли, і хутко рушили.
Сонячне проміння пестило нас,
зігріваючи уже по-справжньому.
Незрівнянні аромати дарувала
яскрава травнева зелень.
Зупинившись на улюбленому місці,
ми звично і швидко розвели
вогонь, а незабаром запах польової
каші уже розносився по галявині.
Посмакувавши кашею, хлопці
побігли грати у волейбол, за ними
попрямували й дівчата. Чаклувати
над шашликом залишився лише
Андрій — великий знавець і
любитель цієї справи.
Гра була чудовою, і Максим навіть
роззувся — аби легше було бігати.
Ось тут і сталася біда. Побігши в
кущі за м’ячем, Максим наступив
на уламок скла. Хлопець скрикнув
від пекучого болю, а за мить уся
шкарпетка була в крові. Першою
отямилася Марійка. Вона завжди
брала з собою ліки першої
необхідності. Швидко обливши рану
перекисом водню, туго затягла її
бинтом. Першу до було
надано, тепер необхідно було
терміново повертатись у місто.
Друзі обережно посадили Максима
на велосипед і доправили до
лікарні. Провідувати однокласника
прийшли всім гуртом. І назавжди
запам’ятали сумний урок, що бігати
без взуття не можна, а тим більше
бити й розкидати скло!

Я впевнена,що праця може приносити неабияке задоволення. Хочу навести приклад з свого життя. Моя мама-вчителька молодших класів. Вона щодня ходить на роботу в гарному настрої,бо ця праця приносить їй щастя та задоволення. Матуся любить дітей, їй подобається працювати в школі,щовечора ми збираємося за великим столом,п`ємо чай та слухаємо мамині цікаві історії,які сталися напротязі дня. Я б не хотіла стати вчителькою,бо не настільки сильно люблю дітей. Моя мрія-це архітектор. Ця справа буду приносити мені задоволення. Отже,треба обирати лише ту справу,яка лежить до душі.