8. Відокремленою прикладкою не ускладнено речення: а) Є найзначущіша дума на світі – дума про хліб. б) Стоять велично мінарети – розбиті келихи богів. в) Я палко мрію до самого рання, щоб Бог зіслав мені найбільший дар – гарячу смерть – не зимне умирання. г) А цей русявенький хлопчина – моя по батькові рідня. 9. Одиничний дієприслівник не треба відокремлювати комами в реченні : а) Біля багаття обнявшись сиділи друзі. б) Гай лежав розпластавшись. в) Не змокнувши риби не впіймаєш. г) Іван не вгаваючи розповідав про побачене. 10. Правильно розставлені розділові знаки в реченні: а) А як співали ми рідні, наче браття, натруджені за день, зібравшись при вогні! б) А як співали ми, рідні наче браття, натруджені за день, зібравшись при вогні! в) А як співали ми, рідні, наче браття, натруджені за день, зібравшись при вогні! г) Я як співали ми, рідні наче браття, натруджені за день зібравшись при вогні! 11 . Установіть відповідність : Відокремлени й член речення Речення 1 означення а) Не сумнівайся, борючись за правду. 2 прикладка б) На ясні зорі і на тихі води спадають сутінки. 3 обставина в) Окрім початківців, на вечорі виступили знані поети. 4 додаток г) Озвучене піснями, бринить моє перо. д) На Ворсклі стоїть батьківщина Котляревського – Полтава. 12. Подані речення ускладнити відокремленими членами, записати, розставити розділові знаки. Наприклад: Наше село – це зелений сад - Наше село – це зелений сад, напоєний сонцем і росами. Думками вона була уже далеко - Думками вона була уже далеко, десь біля самого моря. 1. Відокремленим означенням: Наше життя — це своєрідний храм ... . 2. Відокремленою прикладкою: Ім’я Валерія Лобановського ... відоме сьогодні всій Україні. 3. Відокремленим додатком: В Інтернеті представлено безліч сайтів ... . 4. Відокремленою обставиною: Наша дорога вела на південь

Собаки- це велика радість для кожного.Це милі створіння.

   Коли ти приходиш  додому тебе з радістю зустрічає твії вірний друг-собака. Багато  зустрічається випадків,коли собаки рятують життя людині:рятують  із вогню,витягують з води

 Вони бувають різні по породі та по характеру . Можуть бути вредними,або лагідними та ніжними.

    Вигулювати собаку потрібно не менше двох разів в день. Водити до ветеринара  треба не менше,чим один раз у чотири місяці.  Вчити командам  треба змалку і кожного дня,так вона краще запам’ятовує.

  Собака-кращий друг людини,вона завжди тебе буде любити,та ніколи не зрадить. Якщо вам самотньо,заведіть собі собаку.

Природа… Шовковиста травиця манить побродити босими ногами. Ніжне і ласкаве сонечко так і кличе нас засмагнути. Джерельна прозора вода тихоплинної річки приваблює своєю прохолодою. Як же радісно і приємно відчуваєш себе на лоні природи. Не знайти слів, щоб висловити своє захоплення красою рідного краю, не збагнути мудрості матінки-землі, яка наділяє нас не тільки матеріальними, а й духовними дарами. Вона ділиться з нами своїми таємницями, загадками, облагороджує душу.

Скількох митців слова, пензля, музики надихнула природа на створення шедеврів! Скільком подарувала в віру у власні сили, розум, талант, повернула до роботи і життя, врятувала від розчарування. Ліричний герой новели М. Коцюбинського «Intermezzo», втомлений постійним «мушу», «треба», зневіряється в собі, тікає від життєвих проблем, людей на лоно природи. Ось він сідає на полі, заплющує очі і слухає жайворонків: «Вони сіють пісню на дрібне сито і засівають поля». Тут усього багато: неба, сонця, веселої зелені. Краса і гармонія поля відроджують у душі героя потребу в спілкуванні з людиною, прагнення зарадити її горю, тому він і повертається знову до людей.

Природа-чарівниця створила мавок і лісовиків, щезників і перелесників, польових русалок, чугайстрів… Малому Івану Палійчуку з повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» вчувається дивна мелодія: то щезник грає на флоярі. Світ для нього, «як казка, повна чудес». Підрісши, він і сам намагається передати ті мелодії, які звучать у природі на флоярі. Його кохана Марічка співала. Що б вона не бачила в природі, що б не чула — все потім виливалося в легку й просту пісню. Природа з її дивами дала своїм дітям хист розуміння навколишньої краси.

Будь-якої пори року, в негоду і сонячний день ми не перестаємо милуватися красою Землі. Й коли з-під снігу пробиваються гарні первоцвіти, ніжно-зелена трава, розпускаються бруньки на деревах. Чудове літо дарує нам теплі сонячні дні. А як приємно йти по осінньому парку, коли під ногами шелестить жовто-багряний килим. І хто не любить кинути оком на засніжені поля, ліси, будинки.

Різні пори року, а ще різноманітніша природа нашого краю. З часів існування людства вона дарує нам безцінні дарунки: ми отримуємо таку необхідну для існування їжу, чисте повітря, навіть ліки. Люди користуються цими дарами і навіть забувають дякувати природі за те, що мають. І вже вважають себе її господарем. Природа любить своїх дітей, як мати, і прощає багато чого. Та іноді не витримує такого неподобства і тоді насилає повені, засухи, землетруси і цунамі. Але це тільки наслідки бездумного втручання людства в природні володіння матері-землі. «Зрубали люди старого дуба», використовують живе дерево на тин — і лісовик відвертається від них: мре худоба, хату обсідають злидні. Так описала втручання в природу Леся Українка в драмі-феєрії «Лісова пісня».

Споконвіку вважалося за обов’язок кожного: посадити дерево, виростити сина, збудувати дім. Тож кожному з нас треба посадити дерево, доглянути клумбу, прибрати за собою місце відпочинку, подбати про красу і природу — тоді тільки ми зможемо називатися Людьми і дітьми матінки-природи.