Доберіть до тексту заголовок .Спишіть текст, виправляючи помилки. Визначте засоби міжфразового зв'язку. Неможу слухати миланхолійної музики. А вже най менше такої, що преваблює зразу душу ясними, до танцю закликаючими грациозними звуками, а від так, зрікаючися їх непомітно, льється лиш одною широкою струєю смутку! Я роспадаюся тоді в чуття і неможу опертися настроєві сумному, мов креповий флер, якого позбутися мені нетак лехко. За те, як пронесется музика блиску, я подвійно живу. Обнімала би тоді цілий світ, заявляючі далеко, що музика грає! І класичну музику люблю. Навчила мене її розуміти і відгадувати по “мотивах”, одна з моїх товарищок, якої душа не мов складалася з тонів і була сама олицетворина музика. Вона вічно шукала гармоніі. В людях, в їх відчувані, в їх відносинах до себе

Итак, коты на их кошачьей жизни. Что означает – «кот наплакал? в нашем обычном понимании? Что значит «облезлая кошка", или « тянуть кота за хвост», или еще: «Купить кота в мешке»? В наиболее ненадежные моменты люди вспоминают именно кота. Будто он и является олицетворением всяческой горести.
Все эти образные человеческие выражения котов не касаются. Ведь это фразеологизмы. Кот наплакал - то есть очень мало. Как облезлая кошка - обычно говорят про друзей, завистливые, враги друг другу.  "Кот в мешке" - приобрести что-либо за глаза, не зная о достоинствах или недостатках покупки
По В. Аксимовим
( не знаю так или не так, не уверена в переводе, не изучаю украинский язык) 

Дмитрик. Бабусю, ми були сьогодні в музеї і бачили фігури кам’яних баб. їх привезли туди з наших південних степів. Уявляєш, їм уже дев’ять чи десять століть! Яся. На деяких я побачила разки намиста. Не справжнього, а висіченого з каменю. Бабуся. До каміння в наших далеких пращурів була особлива увага. Камінню поклонялися, його боялися, йому приносили жертви. За давніми народними віруваннями, каміння могло народжувати людей, а люди могли перетворюватися на каміння. Яся. То, може, ці кам’яні баби — люди, перетворені на каміння? Бабуся. Таке, очевидно, буває тільки в казках. Але в нашій мові є багато цікавих висловів. У них згадують нібито про каміння, а насправді говорять про характер людини. Кажемо, що хтось має кам’яне серце, тобто це про байдужу, нечуйну людину, яка не відгукується на чужий біль. Дмитрик. Я ще чув: «Вона закам’яніла». Бабуся. Так кажуть, коли хтось дуже злякався, почув страшну звістку. Яся. У кам’яних баб серця не було, але, мені здається, вони відчували час — усі віки, які проминули на цій землі. Запам’ятаймо!