реченняА Вона застокоїлась, наче виперла хусткою очі, і одiпхнувши Антонові руки, підвелась зкрісла (М. КоцюбинськийБ Край неба викотилась, ніби з моря випливла, блискуча вранішня зоря, а за нею почалочервоніти небо (І. Нечуй-Левицький).В Повечоріло, і на вулицях уже з'явилися людII із страсними свічками(З. Тулуб).ГСум'яття огорнуло його таке, що не міг навіть нічого сказати (П. Загребельний).Д Наступало всеземне свято, якому, здавалось, не буде кінця (О. Гончар).​

Ті,що люблять гонити інших,не здатні до дружби.Скільби зла тіїться за гарною подобою:гадюка ховається в траві

 Ті(займенник, підмет),що(сполучне слово,підмет) люблять(дієслово, присудок) гонити(дієслово,присудок) інших(займенник,додаток),не(частка) здатні(дієслово,присудок) до(прийменник) дружби(іменник,додаток). Скільки(числівник,підмет)  зла(іменник,підмет) тіїться(дієслово) за(прийменник) гарною(прикметник,означення) подобою(іменник,додаток):гадюка(іменник,підмет) ховається(дієслово,присудок) в(прийменник) траві(іменник,обставина).

1) [, питання:які?(що),  ]. - структурна схема

Розповідне,неокличне,сладнопідрядне речення,з підрядним означальним.

- просте, двоскладне(складний дієслівний присудок),  поширине, не ускладнене 

- просте, двоскладне,  поширине, не ускладнене

2) [ ]: [ ]. - структурна схема

Розповідне,неокличне, складне безсполучникове речення.

- просте, двоскладне(складний іменнико-числівниковий підмет), поширине, не ускладнене.

Пахне корою,лугом,травою - духом землі душа моя повниться.

 Пахне(присуд,дієсл) корою(дод,ім),лугом(дод,ім),травою(дод,ім) - духом(ім,дод) землі(дод,ім) душа(підм,ім) моя(ознзайм) повниться(прис,дієсл).

розп,неокл,складносурядне

[ ]- [ ]. - структурна схема

Розповідне,неокличне, складне безсполучникове речення.

1) просте, односкладне,неозначено-особове, поширине,  ускладнене однорідними додатками

2) просте, двоскладне, поширине,  не ускладнене

 

Наче вийшла вона за крайні хати, за городи й садки, щоб привітати кожного, хто добивається з далекої чи близької дороги.

Наче(обставина,прислівник) вийшла(присудок,дієслово) вона(підмет,займенник) за(прийменник) крайні(означення,прикметник) хати(додаток, іменник), за(прийменник) городи(додаток, іменник) й(сполучник) садки(додаток, іменник), щоб() привітати (присудок,дієслово) кожного(додаток, займенник), хто(підмет,займенник) добивається(присудок,дієслово) з(прийменик) далекої(означення, прикметник) чи(сполучник) близької(означення, прикметник) дороги(додаток, іменник). (неокличне, розповідне,складнопідрядне, з підрядними мети і з підрядним з*ясувальним) 

схема [ ], щоб( ) (питання - з якою метою), (хто)(питання - кого).

1) речення. двоскладне, поширене, повне, ускладене однорідними додотками.

2 )речення. односкладне,означено-особове,непоширине, повне,неускладнене.

3)речення. двоскладне,поширине, повне, ускладнене однорідними означеннями

«народ шукає в геніях себе». ці слова в. симоненка досить точно сутність історичного покликання геніальної особистості: бути не лише духовним провідником і пророком, а й дзеркалом, яке найоб'єктивніше відображає «лице і характерну поставу свого народу». у цьому зв'язку т. шевченко своє призначення виконав сповна.його творчість — це документ найбільш об'єктивної і виваженої характеристики українців, це книга їхнього буття і водночас своєрідна візитна картка, за якими націю пізнає і сприймає світ. недаремно шевченків «кобзар» як найбільшу святиню й чи не єдину посвідку про особу брали з собою до невідомої далекої канади наприкінці xix ст. перші українські переселенці.найвизначальнішою рисою українців є їх особливий зв'язок із землею. землю як основу основ, як найбільшу цінність вони поетизували й обожнювали з особливим почуттям, а тому не дивно, що в народних піснях сам господь засіває ниву житом-пшеницею.т. шевченко як геній, що показав народ у всіх вимірах його життєдіяльності (і побутовому, і морально-етичному, і соціально-політичному, і естетичному), передусім змальовує українців як хліборобів, бо ж праця на землі була найвищою цінністю його роду й народу. у нього, як і в народній творчості, ісус за плугом ходить, а марія їсти носить. зображення найсвятіших у такій невластивій для них іпостасі обумовлюється тим, що поет, як і народ, розцінював хліборобську працю як святу, адже завдяки їй існує рід людський. у цьому зв'язку цікавий такий факт із життя т. шевченка. перебуваючи 1847 року в україні, він намалював у подарунок землеміру д. демичу дворічну ікону на металі, з одного боку якої був зображений ісус христос, що благословляє хліб.культ матері-землі-годувальниці сформував в українців і обожнення жінки-матері, бо жінка так само дає життя,плекає й підтримує його своєю любов'ю, ніжністю й турботою. саме тому ставлення до жінки було особливо шанобливим. це засвідчує й лексичне значення слова «дружина» — вона друг, а не служниця своїм чоловікові та дітям. до речі, в українців слово «дружина» вживалося щодо обох із подружжя.  жінка, дружина, мати була не тільки берегинею сімейного вогнища, а й визначальною мірою хранителем нації, її духовності. адже передусім від матері дитина переймала рідну мову, пісню, віру, звичаї і традиції роду, його святині. саме тому у т. шевченка маємо таке поклоніння, таке обожнення жінки-матері, що засвідчує висоту духовного аристократизму і поета зокрема, і народу в цілому.  культ матері-землі, культ жінки-матері обумовив і запрограмував на віки особливості психологічного складу українців, зокрема їх лагідність, щирість, довірливість, а понад усе — пристрасність, емоційність. і те, що т. шевченка називали найперше поетом почуття, жодною мірою його не принижує. він так само й поет глибинної філософської мислі, але першоджерелом її було таки почуття, бо ж почуттєво-пристрасним був і його народ.