Скласти і записати 4 речення з прямою мовою

ответ:Мамо, я так люблю тебе",- говорив Віталик.

Лис Микита хвалився: "Я прийду в місто і вкраду курку".

"Я - дуже гарна красуня",- загордилася Ганнуся.

Діти розповідали:"Ми любимо навчатися в школі".

" Мені вісім років",- відповіла Тетянка.

Вовк ведмедя налякав: " Я тебе з'їм".

"У моєї мами довга коса",- розповідала Вікторія.

Василько поцікавився: "А хто живе в цьому будинку?".

"Ти дуже добра дівчинка",- дякувала Маринці бабуся.

 Кіт казав:" Я все життя на мишей полював".

У меня получилось 10

Объяснение:

квіти – це диво, створене природою. не буває некрасивих квітів. всі вони різні – великі і маленькі, пишні і витончені, строкаті і строгі. з усіх  прекрасних квітів я найбільше люблю лілії.

ще з раннього дитинства мою увагу ці яскраві і незвичайні квіти. лілії – ніби принцеси, ошатні, стрункі, горді, привітно кивають нам своїми благородними голівками. деякі з них навіть з «веснянками». їх називають тигровими ліліями. зазвичай вони яскраво- кольору, але бувають і рожеві, і бордові. взагалі, зустрічаються дуже різноманітні сорти лілій, що відрізняються і за кольором, і за формою пелюсток і листя, і за кількістю бутонів на стеблі. і кожна з них прекрасна по-своєму.

не дивно, що квітка лілії символізує досконалість. дійсно, неможливо навіть уявити, чим можна було б зробити його ще кращим. лілія була символом французької королівської династії, видно, не тільки у мене вона викликає «королівські» асоціації. лілія – дуже жіночна квітка, особливо якщо вона ніжного кольору – білого або світло-рожевого. букет з лілій виглядає дуже ошатно й святково.

а ще особисто мене в ліліях приваблює їх аромат. такі ніжні й вишукані, лілії володіють насиченим, сильним запахом, від якого може легко піти обертом. але він також і дуже приємний, незвичайний, несхожий на інших.

у висновку хочеться сказати, що потрібно пам’ятати: квіти – це частина живої природи,  і їх потрібно берегти.

Довідник школяра

Пошук

Твір-опис природи в художньому стилі
На луках. Це квіти зробили луки такими розмаїтими й запашними, бо їх було надзвичайно багато — синіх, червоних, білих, Жовтогарячих. Дивишся — і очі розбігаються. Кожна бджілка, кожна комашка летить до якоїсь квітки, як до знайомої. Ось ромашка з білими рясними пелюстками й золотою серединкою. На неї сів метелик із барвистими й легкими, мов пелюстки, крильцями. А он дзвіночок хитає раз у раз голівкою та ніби кличе: день-дзень, я тут! Глядь — до нього джмелик у гості! А придивитися до низу різнотрав’я, — то це просто диво! Хто тут тільки не мандрує: мурашки своєю злагодженою командою торують стежку до свого замку, якісь чорненькі жучки, що поспішають так, ніби спізнюються на якісь урочистості, маленькі метелики, що спустилися донизу відпочити від своїх клопотів…

Дивовижний світ, і хочеться до нього дослухатися, вбачати кожний порух, бо це так захоплююче й надзвичайно привабливо. І я ніби перетворююсь на мандрівника, що мандрує цим казковим світом під назвою Природа.

Ліс узимку. Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.