Пунктуаційну помилки допущено в реченні рядка:а)терен виразний символ вірної єдності і злагоди б)Ох, і жаль мені русої коси, дівоцької красив) Здрастуй, сонце , і здрастуй, вітре!г)Ой чого не куєш , сива зозуленько?​

А)терен - виразний символ вірної єдності і злагоди

Вона купила сім зошитів.
Йому на день народження подарували дві книги.
Їй виповнилося двадцять сім років.
У кошику було тридцять грибів.
На ялинці було вісім шишок.
У неї двадцять ручок.
Він приніс десять груш.
Вона має шість цукерок.
Моїй мамі сорок років.
У мого брата є дванадсять кгиг.
Твоя бабуся купила три тістечка.
Тато купив сім яблук.
У неї є два брати.
У нього є вісімнадцять слив.
Я купила десять зошитів.
У моєї сестри є чотири кішки.
У мене є одинадцять рибок.
У нього є три собаки.
Моєму татові сорок шість років.
Годинник показував дванадцяту годину ранку.
а что такое займенник я забыла прости...:(

Колись, коли сонце розкидало свої промінчики по землі, у садку росла гарна клумба. І була там єдина, найкрасивіша квітка-фіалка. Завжди, коли хтось проходив біля неї, усміхався. Фіалка завжди вважала, що вона своєю красотою керує усім, що біля неї- водою, сонцем, хмарами. Але, одного разу, про це дізналася вода і дуже образилася на фіалку, бо та не слухала її, що та дає їй життя і красоту. Наступного разу, сонце знову пестило землю своїми променями. Але у цей раз, коли хтось проходив біля клумби ніхто не посміхався. Фіалка вмирала. Вона не знала чому, кого біля неї нема? Глядь, сонце є, хмарки теж, немає тільки водиці. І тільки тоді фіалка зрозуміла, що робила вода для неї. Рослина звала її, звала, а вона не приходила. Квітка, вже давно розчарувавшись, почала помирати. Однак, вона почула, як з весеою пісенкою до неї прямує її подружка-вода. Як тільки вона прийшла, фіалка відчула сили, і стала буяти своєю красотою. Більше вони ніколи не розлучалися, фіалка зрозуміла, що дружба-це найголовніше. Що маючи дружбу, ти маєш все.