Артем Летючий роздумував, чому в природі так буває: крила мають усі птахи, а не всі літають; і птахи, й плазуни – такі різні – а яйця відкладають однаково. 2. Батюшка в церкві і вчителька в школі все детально пояснили допитливому хлопцеві, і він заспокоївся. 3. Орючи землю, Артем думав, чому земля в різних місцевостях така різна. 4. Найбільше героя дивувало, що японці інколи землю удобрюють оселедцями. 5. Артем зробив висновок, що у всьому на світі є свій порядок – як у природі, так і в людському житті. 6. На ярмарку Артема найбільше здивувала мавпочка, яка зі скриньки витягала людям щасливі білетики. 7. Чорногуз зі своїми тонкими та довгими ногами нагадав Артемові їхнього офіцера в армії. 8. Глянувши на лелеку, Артем зрозумів, що людині ніколи так не літати, й відкинув свої мрії геть. 9. У селі вважали Артема ненормальним, відьмаком, сміялися з нього, але й поважали за працьовитість. 10. Артем Летючий так захопився майструванням, що жінка із сином самі мусили сіяти в полі.

У книзі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїд­ний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші. Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона.  Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди. Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розпо­відає про свої клопоти через нього. М’якосердий Грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві. “Життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”.  Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа. Але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. “Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!” – роздумує автор. Доповнює ці апокаліпсистичні роздуми фастасмагорія про тоталітарне місто щурів “Ласкаво в Щуро­град”. Автор говорить вустами головного персонажа: “Ми народ ліриків, а не воїнів. І вже тому приречені на загибель. Народ, що не породив жодного диктатора, не може називатися нацією.  Це лише юрба, об’єднана мовою, вишиванками й піснями про безсмертя. Зважте – співають про безсмертя, перебуваючи на порозі смерті!”.

Подробнее - на -

Голос Духа чути скрізь: по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких, по місцях неволі й сліз.

Неспокійний рух і боротьбу я бачив скрізь: у дубовій вербовій корі, у старих пеньках, у дуплах, у болотній воді.

Згадка про рідну землю завжди: і в щасті, і в горі, і в хвилини сумнівів супроводить нас.

Наближення зими у всьому сердце чує: і в шелесті листів, і в вітрі, і в стежках.

І квіт, і зорі, і спалахи півонії, космічний гул, і мовчазний туман - усе довкруг в довершеній гармонії, звучить урочим ладом, як орган.

Объяснение: