Зроби звуко-буквений аналіз слова ручаї

Відповідь:Вибач якщо не правильно

Пояснення:Я в українській не сильно розбираюся, надіюсь зрозуміло.

У каждого из нас бывают моменты, которым суждено сохраниться в сердце на всю жизнь. С раннего детства в нас закладывается особое отношение к некоторым вещам. Мы по-разному воспринимаем явления и события, которые случаются в нашей жизни. И некоторые впечатления (у каждого они свои) приобретают для нас особое значение , сопровождают нас, вызывая светлую улыбку. Для меня такими  воспоминаниями стали руки моей мамы.

    Когда я была совсем маленькой и начинала капризничать, мама брала меня на руки.От ее мягких ладоней веяло таким теплом, что мне сразу же становилось уютно и хорошо. По вечерам она читала мне сказки, Я всегда ярко представляла то, что происходит с героями, как будто сама оказывалась участницей всех событий. Иногда в сказках бывали страшные моменты, но мама обнимала меня, ласково улыбалась, и я сразу же чувствовала, что у сказки непременно будет счастливый конец. А хорошие герои  (и, конечно же, я вместе с ними) обязательно победят.

   А еще мамины руки всегда пахли чем-то приятным и сладким. У нас в доме никогда не переводились вкусные пироги и печенье. На кухне я любила следить,как ее умелые руки работали с тестом. И все она делала с такой любовью и радостью. Наверное, ее руки передавали эту любовь тесту, поэтому пироги получались воздушными и невероятно вкусными.

     А как мне нравилось зимними вечерами, удобно устроившись возле мамы, наблюдать за тем, как она шила моим куклам наряды или вязала. В ее пальцах  быстро и проворно мелькали крючок для вязания , длинные спицы, вывязывая замысловатые узоры: «косички», «ромбики», «жгутики».Они переплетались между собой, создавая замысловатый рисунок ,будто подчиняясь какому-то волшебству

   Мамины руки  никогда не знали усталости, они всегда находили себе дело, все могли и все умели. К старости  их изрезали морщины, но все равно ничего теплее и надежнее  маминых рук  на свете не было.

    Мамы уже нет. И сейчас, когда мне становится тоскливо или плохая погода навевает грусть, я вспоминаю маму, ее оптимизм и неиссякаемую жизненную энергию, и это воспоминание, как неиссякаемый  источник дает силы жить. мы так делали

Прислівником називається незмінна самостійна частина мови. Вона виражає:

ознаки дії, коли залежить від дієслова або його форми — дієприслівника: злетіти (як?) раптом; повернувшись (куди?) додому. У реченні виступає обставиною;

ознаку іншої ознаки, коли залежить від прикметника, дієприкметника або іншого прислівника: надзвичайно цікавий, урочисто проголошений, занадто голосно. У реченні виступає обставиною;

ознаку предмета, коли залежить від іменника: вікно (яке?) навпроти; кава (яка?) по-турецьки. Виступає в реченні означенням.

Прислівник — це повнозначна, самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? Є незмінною.стан людини або природи (Тихо навкруги. У кімнаті тепло. Мені соромно);

сприймання навколишнього (Видно наближення зими);

ставлення до висловлюваного (Не можна перешкоджати; Потрібно зосередитись).

Такі прислівники в реченні виступають головним чином присудком односкладного речення або його частиною у поєднанні з неозначеною формою дієслова.Прислівники можуть утворюватись:

від інших прислівників: довго –> задовго; скільки –> ніскільки; коли –> коли-небудь; точно –> точнісінько;

від прикметників: сумний –> сумно; український –> по-українськи; близький –> зблизька;

від іменників: верх –> зверху; вік –> довіку; пора (ім.) –> пора (присл.): Нам пора для України жить (Франко);

від числівників: три –> тричі; чотири –> учотирьох; двоє –> надвоє;

від займенників: інший –> по-іншому; свій –> по-своєму;

від сполучень слів: права рука –> праворуч; обома руками –>обіруч; угору лицем –> горілиць; проходячи мимо > мимохідь; попід тином –> попідтинню творення прислівників різні.

Префіксальний: коли –> будь-коли; гарно –> прегарно; достатньо –> недостатньо.

Суфіксальний: вірно –> вірненько; три –> тричі.

Префіксально-суфіксальний: низ –> знизу;наш –> по-нашому;лівий –> зліва.

Перехід з інших частин мови: жаль (ім.) –> жаль.(присл.); шкода (ім.) –> шкода (присл.).

Складання слів однакових або протилежних за значенням: ледве-ледве; тишком-нишком; більш-менш.

Злиття основ слів: босі ноги –> босоніж; пан і брат –> запанібрата; не сам хотів –> несамохіть; ходити мимо –> мимохідь.

Походження деяких прислівників важко пояснити (наприклад, заздалегідь).Необхідно розрізняти прислівники з префіксами та спільнокореневі з ними іменники, прикметники, числівники, займенники, що стоять після прийменника. Порівняйте:

Усі звели погляд (куди?) догори. — Туристи підійшли (до чого?) до гори Говерли.

Гості добре говорили (як?) по-нашому — По(чийому?) нашому парку прокладено біговудоріжку.

Ми зустрічалися торік (як?) востаннє. — Сонце ще заглядало в (яке?) останнє вікно.

На прогулянку друзі вирушили (як?) утрьох. —Шкільний музей розміщено у (скількох?) трьох кімнатах.

Зверніть увагу!

У тих випадках, коли маємо прийменник з іменником, між ними можна вставити залежне від іменника слово — означення (підійшли до самої гори); коли ж після прийменника стоїть прикметник, числівник чи займенник, а після них — іменник, слова між прийменником та іменником можна вилучити (по парку, у вікно, у кімнатах).

У реченнях із прислівниками внести такі зміни неможливо.

Все читай