Написати контрольне есе (висловлюванняПрочитайте наведений текст. Усі ми прагнемо бути успішними людьми, але життя не завжди сприяє нашій самореалізації. До кого ж приходить успіх у житті? Викладіть Ваш погляд на цю проблему. Сформулюйте тезу, наведіть два-три переконливі аргументи, які найкраще підтвердять Ваші міркування. Проілюструйте Ваші думки посиланнями на приклади з художньої літератури чи інших видів мистецтва (зазначте автора й назву твору, укажіть проблему, порушену митцем, художній образ, через який проблему розкрито, наведіть цитату з твору тощо), історичними фактами або випадками з життя. Не переказуйте змісту художнього твору, не давайте повної характеристики образів. Сформулюйте висновки. Орієнтовний обсяг роботи – 1 сторінка (200-250 слів).

не знаю как это объяснить но я не могу понять

Тільки розділові знаки,соррі)

Ми вкупочці колись росли , маленькими собі любились,  а матері на нас дивились  та говорили, що колись  одружимо їх.

Радіють люди, що одпочинуть, а я дивлюся... І серцем лину. В темний куточок на Україну

Столітнії очі, як зорі сіяли,  а слово за словом сміялось,  лилось:  як ляхи конали, як Сміла  горіла... Сусіди од страху, од жалю  німіли,

Земля чорніє, Дрімає розум, серце мліє. Дивлюся: хати над шляхами. Та городі: з стома церквами, А в городах, мов журавлі, Замуштрували москалі;

Не завидуй і славному: Славний добре знає, Що не його люди люблять, А ту тяжку славу, Що він тяжкими сльозами. Вилив на забаву.

Так от, бачите, Мар'яна З убогим Петрусем Щовечора розмовляла, І мати не знала, Дивувалась, що се таке Мар'яну спіткало?

Тільки розділові знаки,соррі)

Ми вкупочці колись росли , маленькими собі любились,  а матері на нас дивились  та говорили, що колись  одружимо їх.

Радіють люди, що одпочинуть, а я дивлюся... І серцем лину. В темний куточок на Україну

Столітнії очі, як зорі сіяли,  а слово за словом сміялось,  лилось:  як ляхи конали, як Сміла  горіла... Сусіди од страху, од жалю  німіли,

Земля чорніє, Дрімає розум, серце мліє. Дивлюся: хати над шляхами. Та городі: з стома церквами, А в городах, мов журавлі, Замуштрували москалі;

Не завидуй і славному: Славний добре знає, Що не його люди люблять, А ту тяжку славу, Що він тяжкими сльозами. Вилив на забаву.

Так от, бачите, Мар'яна З убогим Петрусем Щовечора розмовляла, І мати не знала, Дивувалась, що се таке Мар'яну спіткало?