Скласти речення за схемою:[ ] , (коли), а [ ]

ответ.

Ірина приходила в гості,коли йшов дощ,а після закінчення дощу пішла додому.

Объяснение:

Кожна людина відчуває щастя по-своєму.Хтось щастя розуміє як удачу,талан,для когось гроші на першому місті,а інші бажають міцного здоров*я.Оскільки кожна людина живе своєм життям,то і відчуття втіхи у кожного буде своє. Стосовно мене,я гадаю,що я щаслива людина,і можу бути щасливою щодня. Моє життя мене повністю задовольняє. Я живу та опираюсь на це прислів*я : " Не родись багатий та вродливий,а родись при долі та щасливий ".У мене у життя гарна вдача,одже я цілком щаслива людина. Посміхайтесь більше,кажіть більше один одному приємні слова, і напевно щастя буде у ващіх долонях щодня!

             Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала і просто гала за красою природи.

            Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.

          А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.

          З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались. 

          Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки гала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.

         Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.

          Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!

Объяснение: