lazarevaavrora
?>

ИСПРАВИТЬ ОШИБКИ Диктант Зійшло солнце ожили хмари й червоною річкою поплевли вище далекого лісу вишче весіного яру. Плюскоче в досвітній темряві доспіла ярина і на високій могилі як побратими застигли два ясеня. Мерегтить широкий шлях і в голубому прорізі віт гойдаєця ледь помітний серп молодого місяця підпливаючи до мерехтливої вранішної зорі. Старі саджені у два рядка крислаті липи з'єднуюця мережаними брамами й повівають медом. Пливуть вони як прадавнина натомлені і величні. Не велика косарська криниця вабить своїм тихим плескотом. Умістились в ній і придорожні дерева і високе коване небо із серпом місяця хмаринами і дрімають у її глибині осипані стріли громовиць. І вода в ній міцна на корені настояна. У раз усе покращало і ясени з блакитніми тінями і зеленим шумом і стиглі червоні маківки що бренять милодію поля. А над ними гуде дзвін і вище нього летять лелеки а під ногами солнце смикає за поводи тіні. Густим килимом укривають теплу землю фіалки. Вони пахнуть ніжно радісно і хвилююче. Ви свої волохаті пилюстки тихий сон. Стрімко зводяться тремтливі дзвіночки. Усе захоплює усе вкриває войовничий невідступний швидкий барвінок. Усе посміхається новому дню. У нашому стрімкому повсякденому житті можна чимало чого презабути, навіть номер мобільного телефону випустити з пам'яті вчорашню обіцянку та немаємо права забувати про красу навколо як спалахує рожевим цвітом креслата яблуня біля вікна, як поособливому чарівно сходить і заходить солнце.

Украинская мова

Ответы

myrisik2490

ответ:Сонце Вище

Объяснение:

jenn055
1. 0рфей, до речі, також був фракієць(Л. Костенко).
2. А завтра ж у мене, зна­єш, важливі справи в місті (П. Жур)
3.Метеором огнистим ударив в дніпровські степи і, здавалось, — вріс (Є. Маланюк).
4.Душа, справді, у мене досі була холодна, бо не світило їй сонце (М. Стельмах). 
5. Шкода, ми втрачає­мо прекрасного солдата (В. Собко)
6.0, правда, знали ми в ту мить, кому сміється ніч і сяє… (Олександр Олесь).
7. Ця пісня в душі моїй, знаю, бринить, на­ че напнута туго струна (Л. Первомайський ).
8..Може, ще раз сонце правди хоч крізь сон побачу… (Т. Шевченко).
9.Буває, часом сліпну од краси (Л. Костенко).
Fedorov1283

1 б) 2 г) 3 а) 4 в) 5 г) 6 б) 7 б) 8 г) 9 в) 10 г)

Объяснение:

1 Б.О ліро золота, на світ увесь брини про зорі щастя.

2 Г.До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань

3 А.Густий, соковитий, запашний бур’ян з-під ніг слався, мені здавалося, до самого обрію.

4 В.Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік.

5 Г.Я сирота з Вільшаної, сирота, бабусю.

6 Б.Гірке, Тарасе, твоє панування, краще б до людей ішов у найми.

7 Б.Тепер, щоправда, довкола було досить голо і сумно.

8 Г.Ти, мабуть, не знаєш, що наша дивізія носить ім’я мого рідного міста.

9 В.І це маленьке слово, дійсно, раптом набрало якоїсь незвичайної краси.  - вставне слово

10 Г.Згорьоване, на жаль, минуле під призьбами вляглося на віки. ​вставне слово

Ответить на вопрос

Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:

ИСПРАВИТЬ ОШИБКИ Диктант Зійшло солнце ожили хмари й червоною річкою поплевли вище далекого лісу вишче весіного яру. Плюскоче в досвітній темряві доспіла ярина і на високій могилі як побратими застигли два ясеня. Мерегтить широкий шлях і в голубому прорізі віт гойдаєця ледь помітний серп молодого місяця підпливаючи до мерехтливої вранішної зорі. Старі саджені у два рядка крислаті липи з'єднуюця мережаними брамами й повівають медом. Пливуть вони як прадавнина натомлені і величні. Не велика косарська криниця вабить своїм тихим плескотом. Умістились в ній і придорожні дерева і високе коване небо із серпом місяця хмаринами і дрімають у її глибині осипані стріли громовиць. І вода в ній міцна на корені настояна. У раз усе покращало і ясени з блакитніми тінями і зеленим шумом і стиглі червоні маківки що бренять милодію поля. А над ними гуде дзвін і вище нього летять лелеки а під ногами солнце смикає за поводи тіні. Густим килимом укривають теплу землю фіалки. Вони пахнуть ніжно радісно і хвилююче. Ви свої волохаті пилюстки тихий сон. Стрімко зводяться тремтливі дзвіночки. Усе захоплює усе вкриває войовничий невідступний швидкий барвінок. Усе посміхається новому дню. У нашому стрімкому повсякденому житті можна чимало чого презабути, навіть номер мобільного телефону випустити з пам'яті вчорашню обіцянку та немаємо права забувати про красу навколо як спалахує рожевим цвітом креслата яблуня біля вікна, як поособливому чарівно сходить і заходить солнце.
Ваше имя (никнейм)*
Email*
Комментарий*