Виступ перед колегами Протягом багат.ох століт. наш народ бор.ться за свою культуру за своє право бути народом який має свою т.риторію мешкан.я свій історично культурний досвід. Тому зараз особливо важливо зви ернути увагу на не/ивід..ілен..ість освіти від національного грунту ії органічному поеднан..і з національною історією і традиціями. Для того щоб діти стали народом треба щоб ланцюг духовності народу не/ переривався. Кожне поколін..я повин..о виховуватись у народному дусі на ідеях народо/знавства. Я впевни/ена в тому що джи/ери/ело яке живить могутн. почут.я любові до в/Bітчизни це перш за все любов до рідного куточка/у землі. Нині у часи становлен..я України як не/изалежної держави національне вихован.я повин..о займати провідне місце в ус..ому навчально виховному процес/сcі школи. Відомо що патріотизм починається з любові до рідного куточка/y з колискової яку співала мати. Розуміючи це у процесі викладан..я української мови і літератури намагаюсь використати всі можливості щоб ознай/ьомити учнів з рідним кКриворіж..ям його минулим і сучасним відомими людыми яких Кривий Рir дав Україні. Че/итаючи енци/еклопедію к/Криворіжжя або х/Хроніки промислового Кривбаса/у учні переконалися що літературне жит.я на к/Криворіж..і вине/икло не/з/чиєїсь команди а як зрозуміла людс. ка потреба духовного самовиражен.я. ​

Що таке мова? Це квітучі поля слів, небесні хмари почуттів та емоцій, тихий трепіт серця і незрозумілий поклик душі. Мова єднає і роз΄єднує, розлучає і зводить, насторожує і розслаблює.
А слова… Вони ж також допомагають цій майже безсмертній силі управляти людьми. Без слів не було б підлабузників і лицемірів, не могли існувати добро і зло. Світ втратив би барву, став сірим, нецікавим, пустим.
Завдяки словам яскравіє не тільки світ, а й людина. Всі емоції й почуття виникають здебільшого від слів. І все частіше слова розкривають сутність людини, роблячи її беззахисною, відкритою всім і всьому: пліткам, чуткам, розмовам злих язиків. Навряд чи хтось може втриматись від того, щоб не перемити кісточки тій чи іншій людині зі знайомими, друзями, товаришами. А слова виростають як квіти на лугу, цвітуть,переливаються палітрою кольорів природи. Коли ж людина говорить, то зриває ці квіти і збирає у букет, даруючи їх тій людині, про яку веде мову. Інколи ці квіти ніжно-рожевих тонів, іноді чорного траурного відтінку, а іноді й дарують зів΄ялі пониклі букети. Певно, ніжні ароматні квіти приносять друзі, чорні – вороги, а зів΄ялі – лицеміри. На жаль, ці букети невидимі, побачити їх майже неможливо. І тільки солодкий нектар зів΄ялих квітів лягає тобі на вуста й затьмарює обережність. І ті ж слова розкривають тебе, забирають щит таємничості і віддають на поталу ворогу. Дивлячись від рани, яку завдає лицемір, людина лікує свій душевний біль. Можуть пройти і роки, й десятиліття, поки та рана затянеться й заживе.
Рани заживають завжди. А шрами залишаються назавжди…

    Якось я йшла зимовим лісом. Все було тихо, спокійно ... Тихо-тихо падав сніг та здавалося, що тут ніхто ніколи не був. Але раптом перед очима у далині блиснув вогник. Що це? Мені стало цікаво і я йшла туди, звідки він горів.                                                                                                            

      Ах! Яка тут краса! Все вкрито снігом, наче хтось вкрив це місце якоюсь чисто-білосніжною ковдрою. Таке враження, що мені сниться сон, від якого на душі якось спокійно та казково. Будинки тут незвичайні, бо біля них якісь чудернацькі химери. Серед них знайшлася також і  Снігова Королева, й від цього мені стало трохи моторошно. Але  мені відразу стало добре, як я побачила цей маленький будиночок. Я відразу пригадала Білосніжку яка тут жила з сімома гномами. Та тут мій погляд упав на ялинки. Вони були вбрані у білі трикутні сукні, які нагадували панянок на балу. Але найбільше мене зачарувала статуя білих вовків, які встали навколо вогнища. Воно світило дуже красиво та дуже яскраво, й мені відрази захотілося додому почитати "Дванадцять місяців". А й справді - вже час йти додому, бо скоро встане вечірня зоря.
        Дома я довго думала про те місце, й непомітила як почав падати сніг. Але  зрозуміла, що під Новий рік все можливо ...