У якому рядку всі слова є займенниками?А десь, хтось, всякий, ми;Б він, чорнявий, його, нам;В той, цей, пішов, наш, увесь;Г вона, чий, деякий, я.3.Відмінюються, як прикметники, усі займенники рядка:А котрий, твій, деякий, іншийБ себе, хтось, вони, ніхтоВ будь-що, вона, наш, всякийГ цей, я, самий, воно4.Додаванням часток аби-, де-, -сь, будь-, -небудь, казна-, хтозна- допитальних займенників утворюються:А Означені займенники.Б Неозначені займенники.В Заперечні займенникиГ Вказівні займенники5.Займенники хто, що, який, чий, котрий, скільки є відносними, коли вони:А вживаються для утворення питальних речень;Б вживаються для зв’язку частин складного речення;В вказують на відношення до діючої особи;6.Напишіть три фразеологізми, в яких є займенники:

1.А

2.Б

3.А

4.В

5.Б

Объяснение:

вроде так

Є в Харкові місця, відомі кожному жителю міста. Вони внесені в усі екскурсійні маршрути міста. Тут призначають побачення, сюди харків'яни неодмінно ведуть гостей, які приїхали до них здалеку. Тут можна побачити і іноземні делегації. Такі місця - дзвіниця Успенського собору, Покровський монастир, пам'ятник Т. Г. Шевченка... Пам'ятник великому Кобзареві займає особливе місце в списку відомих місць столиці Слобожанщини. Відкритий 24 березня 1935 року, він і зараз залишається одним з найбільш значних досягнень вітчизняної монументальної скульптури і є яскравим символом дружби і братерства українського і російського народів.
Пам'ятник Тарасу Шевченку - своєрідна візитна картка Харкова. Дорогу до нього легко знайде навіть той, хто вперше приїхав до Харкова. Пам'ятник височіє між головною магістраллю міста - Сумської вулицею, і центральною площею, яка з отриманням Україною незалежності отримала назву площа Свободи. Дуже вдало вибране місце, точно розраховані розміри монумента (його загальна висота 16,5 метрів, висота статуї поета 5,5 метрів), гармонійна підпорядкованість архітектурних і скульптурних елементів посприяли тому, що пам'ятник відразу органічно вписався в ансамбль міста. Пам'ятник стоїть у мальовничому місці - в саду імені Т. Г. Шевченка. Одна з алей саду веде до Національного університету імені В. Карамзіна; за іншою алеї від пам'ятника можна потрапити до ще одного споруди, яке варте уваги, кіноконцертному залі «Україна». Цей зал кільцем обступили старі і молоді дерева саду Шевченка. Тут до саду примикав один з найстаріших в Україні зоопарків, історія якого налічує понад сто років. Тим не менш, серцем цього дивовижного куточка Харкова є пам'ятник Кобзареві. Бронзова статуя Шевченка піднята на тригранний пілон. Навколо нього на виступах, яке поступово зростають, розташовані шістнадцять фігур, які уособлюють собою всю історію України.
Шевченко коштує, ледь схиливши в задумі непокриту голову. Скульптор зупинив ту мить, коли поет збирався зробити крок - в ньому весь порив, весь рух. На плечі накинуто пальто, права рука стиснута в кулак. У зовнішності поета, в його суворому обличчі, в зсунутих бровах, в енергійному жесті руки відчувається сила незвичайної людини, яка присвятила своє життя і талант України, свого народу, людини, який залишив нащадкам велику творчу спадщину. На творчості Шевченка виросло чимало поколінь сучасних художників слова. Стоячи біля пам'ятника, ми ніби чуємо в шумі дерев, які оточують пам'ятник, вічні слова поета.

Кожен предмет українського національного одягу має свою історію. Так і звичайна сорочка. Вона, як і чимало інших оберегів, супроводжувала українця від народження до смерті.

Першу сорочку дитині обов'язково обшивали коло пазушки синім шовчиком на чисте, щасливе, присвячене Богу життя.

Дівчина повинна була подбати про свою сорочку сама. Це був тривалий шлях: від сіяння конопель до ткацтва полотна, кількаразового вибілювання і пошиття виробу. Тоді його оздоблювали, але нікому не давали вшивати візерунку, щоб добра доля не відвернулася.

Весільна сорочка була особливою. "У ній вінчаються і кінчаються",  - казали люди. Тож зберігалася до смерті і більше з дня весілля не вдягалася. Не зичилася і не бралася з чужого плеча, не продавалася, хіба по смерті дарувалася. Тоді слугувала пам'яттю, а не предметом одягу.

Апостроф треба писати у слові

Б пам"яттю

Прикметником є слово

А добра

3. У реченні «Вона, як і чимало інших оберегів, супроводжувала українця від народження до смерті.» виділений фрагмент є

В вставним сполученням слів

4. Речення «Весільна сорочка була особливою» поширене

Б означенням

5.Слово «нікому» треба писати

А разом