11. Установіть відповідністьА) ..вечора, .. мужніти, подобався; 1.Слова, у якихслід писати префікс с-Б) (3, cгадати, (3, c)веселити, (3, c) цідити; 2. Слова, у яких потрібно писатипрефікс при-В) пр...ручити, пр..дорожній, пр..чинити; 3. Слова, у яких слід уживати префікспре-Г) (3, c)хопити, (З, С) тиха, (3, сфотографувати; 4. Слова, у яких слідуживати префікс з-Д) пр...красно, пр..довго, пр..завзято

А)Звечора, змужіти, сподобався

Б)Згадати, звеселити, зцідити

В)Приручити, придорожній, причинити

Г)Схопити, стиха, сфотографувати

Д)Прекрасно, предовго, презавзято

1 - Г

2 - В

3 - Д

4 - Б

Я уявляю що щастя людини, мати гарну сім'ю, мати своїх дітей. Це справжнє щастя, а не курити і зловживати алкоголем. Добре навчатися і чесно заробляти на життя, це щастя. Щоб тебе поважали і завжди вислухували, це щастя. Жити без потреб, маючи здоров'я, це щастя. І щастя повинно бути таким. І кожна людима має напрямувати своє життя заради цього.Важко описати що таке щастя взагалі. І також важко визначити, яку людину можна вважати по-справжньому щасливою. Щастя це, напевне, той стан душі коли навкруги світ в найяскравіших кольорах і посмішка не зникає з обличча. Але існує багато питань. Чи завжди щастя це гроші? Чи завжди щастя це душевна втіха?Я вважаю, що та людина щаслива, яка знайшла для себе  золоту середину, коли матеріальне урівноважене з духовним. Як що до мене, то я - щаслива людина. Я почуваю себе саме так коли я дарую щось гарне близьким і вони тішаться, коли я даю слухати комусь музику або показую фото, яке мені подобається, і людині воно теж справді подобається, коли спрацьовує закон подвійних випадків (бо я в нього вірю), коли немаю ніяких сумнівів, коли в мене купа цікавих ідей, а саме головне коли я починаю щось дуже сильно хотіти і мрія неодмінно збувається. Тож по-справжньому щасливі люди ті, чиї мрії здійсенюються.

Матусина пісня супроводжує нас від народження й впродовж усього життя. Маленькими ми слухаємо «Люлі, люлі, прилетіли гулі», «Котку, котку-рябку», «Ходить сон коло вікон». Ми підростаємо, і наші матусі навчають нас співати: «Ходить гарбуз по городу». Підростаємо ми, дорослішають наші пісні. Уперше десь біля вогнища під час відпочинку мама навчила мене співати маршових пісень, серед них мені дуже подобаються ті, що колись правили за гімн України, — «За Україну», «Не пора». Особливо подобається «Гей, у лузі червона калина». Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні.

Це не означає, що я не люблю сучасну музику й сучасних співаків. Я із задоволенням слухаю Т. Петриненка, С. Вакарчука, О. Пономарьова. Та мамина пісня — рідна й мелодійна, лишається на все життя першою й найкращою.