Складіть речення зі вставними словами у різних позиціях *

1. Мабуть, я піду сьогодні гуляти.

2. скажіть , будь ласка , де магазин.

3. Напевне , я буду мати хороші оцінки з української мови.

1. Дорога(підмет) ліворуч(обставина) була наглухо(обставина) закрита(присудок) дубовими(додаток) завалами(додаток) . 2. Розминаючи(присудок) сизий(означення) полин(підмет) у долоні,(обставина) роси(додаток) юності(додаток) спогадом(додаток) п'ю. 3. Дозволь(присудок) мені(додаток) мій вечоровий(означення) світе,(підмет) упасти(присудок) зерням(додаток) в рідній(обставина) бороні(обставина) . 4. І місяць(підмет) травень(підмет) буде(присудок) гомоніть(присудок) рудим(означення) джмелем(додаток) наляканим(означення) до краю. 5. То-пилок, то-сніги, то-сльота, партизанську(означення) вкривають(присудок) дорогу(додаток).

Мова – це найбільша цінність кожного народу: вона остання надія на виживання в суворих умовах сучасності. Це добро – «життєва схованка людського духу, його багата скарбниця», у яку вкладено й історію, і «сподіванки, розум, досвід, почування», – стверджував Панас Мирний. І кожен новий байт пам’яті збережений у черговому слові: його написанні, змісті й звучанні. Остання характеристика відіграє важливу роль, оскільки нашій мові притаманна багатозначність.

Серцем і виразником душі лексем є наголос, який оживляє й окрилює їх. Залежно від того, на який склад упаде акцент, те й значення слово матиме. Наприклад, «лі́карським» може бути халат, «ліка́рською» – рослина, а «лікарня́ним» – режим, установлений ескулапом. Із вищенаведеного зрозуміло, що значення цих лексем схожі між собою, тому й правильний наголос нелегко знайти. Проте існують такі слова, у яких хибне виділення складу може призвести до непередбачених метаморфоз. Ось так: ві́ха – гілка, якою вказують дорогу, обертається на болотяну рослину – віху́, уживання якої може спричинити смерть. Чи інший приклад омографа: залежно від наголосу збірка карт, що називається «а́тлас», перетворюється на сувій блискучої й шовковистої тканини – атла́су. А таких слів багато, ось лише невеликий зразок: лу́па і лупа́, лю́дський і людськи́й, сі́м’я і сім’я́, о́рган і орга́н. Розрізнення значень слів – одна з функцій наголошування.

Наступна властивість, якою наділений акцент, – можливість зрозуміти, до якого відмінка чи категорії числа іменника належить лексема. Побачте відмінність між «я не бачу своєї руки́» і «в мене холонуть ру́ки». Різницю добре чути, якщо прочитати вирази вголос.

А ще наголошування – ключ для розрізнення паронімів: «недото́рканий» і «недоторка́нний». По-перше, це різні частини мови: прикметник і дієприкметник відповідно. А по-друге, «недото́рканою» може бути нова, тільки що надрукована книга, якої ще ніхто не розгортав; а «недоторка́нними» – видатні пам’ятки, що зберігаються в музеях під склом.

Отже, неправильно поставлений акцент руйнує ціле слово й позбавляє його самостійності. Саме так нищимо рідну мову зсередини. Якщо ж будемо вживати лексеми з наголосами в потрібних місцях, то наше мовлення буде красивим і правильним.

Объяснение:

выбери из этого предложения и будет есе