На завтра дуже потрі! чи любиш ти читати книжки? чому? напиши про це текст-міркування(5-7 речень)

людина,яка прагне знань,відчуває постійну потребу в їх поповнені.чим більше вона пізнає,тим більше їй хочеться знати.найчастіше знання ми отримуємо саме з книжок.тому люблю читати,адже нові поняття,факти,ідеї розширюють коло інтересів,відкривають нам те,що досі було не пізнане.

да, мне нравится читать книги. книга - это гид который тебе узнать много нового. читая книгу человек развивает себя как личность. человек прочитавшый много книг лёгок в общение, такой человек может поддержать любую тему. книга, самое ценное и важное, ведь именно в книгу мудрые люди записывают свои замечания, свой опыт, свои знания. читая книгу, ты погружаешься в удивительный мир, в котором нет границ фантазии. книги играют важную роль, ведь именно книга развивает фантазию, создает мировозрение, понятие о добре и зле, развивает логическое и абстрактное мышление, дает естетическое удовольствие, развивает память.

Культура в людині.  людина-це творець нації. кожна особистість творить сама себе, потім уже свій рід і державу. тому, на мою думку, по народу можна судити про рівень культури в країні. вихованість та інтелект людини перше враження при спілкуванні . ці риси справді дуже важливі. завдяки гарним манерам людина може мати велике коло друзів, а, можливо, і прихильників. людина повинна поводити себе так, щоб з неї брали приклад її діти та оточуючі. культура однієї особи творить культуру всієї нації.. я вважаю, що ми повинні вчитись етикету, правильної поведінки та вміння спілкування. лише тоді буде процвітати нація, коли громадяни добрі один до одного та можуть знайти гармонію, як з природою і навколишнім середовищем, так і з іншими людьми.

жили собі в країні знань дві частини мови іменник   та прикметник. і були вони добрими  друзями.   в кожного була своя роль, своє значення в українській мові.

та якось, одного разу  вирішив прикметник, що він головніше від  іменника. образився іменник і вони посварилися.

зовсім погано стало прикметнику без іменника, зрозумів він свою помилку.

і пішов до іменника просити пробачення.

прийшов і говорить:   " без тебе речення вже й не речення, а казна-що, і не можна нічого зрозуміти.пробач мені ".  і звичайно іменник пробачив прикметника.

і стали вони знову друзями. але тепер кожен з них розуміє свою роль в країні знань і поважає іншого.