Твір "Моя майбутня професія футболіст" використовуйте слова професіонізми...

Кожної зими я їду до бабусі в село відмічати Новий рік та Різдво. Там мене чекають мої друзі з дитинства. З ними ми граємо в сніжки, квача або ж катаємось на санках. В моєму селі все засніжено, не мов би зима вкрила все біло-сніжною ковдрою, що так виблискує на сонці. На моєму дворі заливши водою окрему ділянку, вийде каток, де можно покататись із сім'єю. Поїхавши в ліс, можно побачити справжню казку. Все вкрито снігом. Дерева поволі стоять собі і не ворушаться, напевно бояться зруйнуватиту ту ідилію красоти зимової казки.

Моє село прекрасно в будь-який час року, але особливо воно красиво взимку. Взимку воно перетворюється в казку. Срібна стрічка дороги, немов прикрашена дорогоцінними каменями, тікає в далечінь, утворюючи маленькі вулички, по краях яких стоять покряхтывающие від старості будиночки. Їх ясні маленькі вікна розписані морозом, старі стіни злегка здригаються від холоду, даху наділи свої хутряні шапки з висячими на них діамантовими бурульками. Біля будинків маленькими принцесами в пухнастих снігових нарядах стоять ялинки. А поруч з ними - посипані мерехтить на сонці інеєм білосніжні красуні-берізки. Кругом тихо, лише маленька зграйка горобців, пролетавшая повз беріз, схвилювала їх. Від несподіванки вони втратили частину свого вбрання на сліпучо-білу скатертину снігу. За горобцями прилетів снігур і сів на ялину, щоб перевести дух, він трохи посвіжішало, від морозу у нього стала яскраво червона грудка, він підбадьорився і полетів. Тим часом сонце піднімається все більше висвітлює околиці. Дітвора, загорнувшись у шарфи, вибігла з будинків, хто з санками, хто на лижах, а хто й просто так, хтось кататися з гори, а хтось і в сніжки пограти. Хлопчики будують снігові фортеці, дівчатка грають в сніжки. Біля дороги художник пише зимовий пейзаж. На полотні з'являються блакитне небо, тополі за річкою, що стоїть біля дороги скирта сіна, на якому іскриться пухнаста шапка снігу, біла дорога, берези біля будинку і руда собачка біля хвіртки, яка гріється на сонці і досить жмуриться. Сонце вже сідає, яскраво-червоний захід кличе усіх по домівках. Вся малеча побігла на смачну вечерю.Ось сонце зовсім погасло, і лише рожевими відблисками на синьому небі. Вже здалися зірки, і злегка подув холодний вітер, але і це не може порушити гармонію ночі. З-за темного сплячого лісу з'явилася велика, яскрава і кругла, як куля, місяць. Зірки закружляли в хороводі. Нічне небо стало ще прекраснішим. Сніг заблищав, освітлений таємничим місячним світлом. Ось з лісу пролетіла сова. Її жовті очі були величезні, дзьоб схожий на гачок, вона крикнула, і її силует злився з горизонтом.