У всіх реченнях є прикладка, окрім (розділові знаки вилучено) А Людський хлопець дядька Лева небіж Лукаш на ймення. Б Не значило це, що був він естетом у звичайному значенні слова або що був байдужим до моральної чи соціальної правди. В Бегемот або гіпопотам живе в ріках й озерах Африки. Г, А приблизно в той самий час зійшла нанівець військова й торгова могутність Венеції блискучої володарки морів, що мала непереможний флот і переповнені золотом банки. 2 Відокремлена обставина у всіх реченнях, окрім А Одягнені в зелені шати, чергуючись із рукотворними ланами й луговими килимами, дібровами та гаями, гори набувають особливої привабливості. Б У гущавині, що заплела круті дніпровські схили, співають, заливаючись солодким щебетом, солов’ї. В Наді мною тихо шумлять акації, стоять, мовби загорнувшись у білі, ніжні, прозорі тканини. Г Переляканий, запорошений снігом, без хати, мчав Василько по дорозі назустріч холодному вітру.

1. Прикладки немає у реченні Б

Не значило це, що був він естетом у звичайному значенні слова або що був байдужим до моральної чи соціальної правди.

2. Відокремленої обставини немає у останньому реченні  Г

Переляканий, запорошений снігом, без хати, мчав Василько по дорозі назустріч холодному вітру.

У кожної людини одна Батьківщина. Це те місце на її великій території, де вона народилася, виросла, яке не раз промерил своїми ногами. Моя Батьківщина - Україна. Я щаслива від того, що народилася і живу саме в Україні. Я люблю її за безмежні, красиві, неосяжні простори. Вийди в поле - і ти милуєшся полями високої жита, яка стоїть ніби дві високі стіни. Увійди в нього - і тебе сховають його колоски. Тільки синє небо є твоїм покажчиком. Пестить душу така краса. Здається йшов би вічність цією стежкою, лише б вона не була закінчується. А архітектура українських міст! Київ, Харків, Львів. Вона свідчить про високий рівень культури наших предків. Хто не милувався Софією Київською та Золотими воротами княжого міста, Видубицьким монастирем та Києво-Печерською лаврою з Успенським собором, старовинним Подолом сивочолим Борисфеем Дніпром? Все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться наша земля. Ось уже п'ятнадцять століть височіє на дніпровських схилах Золотоверхий Київ - Столиця України, якій випала історична місія стати «матір'ю міст руських», зіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав Європи Київської Русі. Оглядаючи з висоти київських пагорбів далекі простори поза Дніпра, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хочеться знати, хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому і якою мовою спілкувалися наші предки, яке походження слова «Україна». Оглядаючи рідну землю, захоплюєшся її красою і величчю. Яка широчінь! Який простір! На заході височать зелені Карпатські гори, на півдні золотиться море золотої пшениці, на сході встають терикони донецьких шахт, на півночі багровіють червоною калиною лісу. І все це моя Батьківщина - Україна.

Я дуже люблю свята. Великдень — одне з моїх улюблених. Щороку у цей день я, мама і тато їдемо до бабусі у гості. Бабуся завжди чекає на нас і обов'язково готує що-небудь смачненьке. Але для мене найсмачнішим є паски моєї бабусі. Паски — обов'язкова страва у свято Великодня. Бабуся завжди їх ставить у центрі стола на невеличкому вишитому рушничкові. 

Минулого року я допомагала бабусі пекти паски. Звечора ми залишили у кухні на столі масло, сметану, яйця, щоб вони не були холодними. Бабуся сказала, що так треба для того, щоб тісто добре підходило. Рано вранці бабуся трохи підігріла молоко, розчинила у ньому дріжджі, насипала цукру і борошна. Ця суміш називається "опарою". Через дві години опара збільшилася. Бабуся сказала, що опара "підійшла". Потім треба було додати масло, сметану, олію, жовтки від яєць, цукати, родзинки, трохи солі, цукор, борошно. Бабуся добре вимісила тісто і залишила, щоб воно знов підійшло. Щоб паски були м'якими і пишними, тісто повинно кілька разів підходити. У той час, коли тісто стояло, ми з бабусею готовили форми для випікання. їх треба було добре змастити маслом. У готові форми ми поклали кульки з тіста. Під час випікання тісто буде ще підходити, тому форму треба заповнювати тістом не повністю, а на дві третини. 

Верхівку тіста я змазала сирим жовтком. А потім паски випікалися у духовці. Коли бабуся їх витягала готовими з духовки, вони були схожі на грибочки з рудими капелюшками. Бабуся ретельно збила білки з цукром, і вийшла солодка біла піна. Цією піною я обмазала "капелюшки" пасок, а потім обсипала їх спеціальною різнокольоровою присипкою. Паски у нас із бабусею вийшли дуже смачні і дуже красиві.