Хліб - найбільше багатство переказ У всі віки на всіх перепуттях історії хліб був найбільшим із багатств. Коли його обмаль, чваньковите золото непотріб. Його закопують у землю, як мерця, його ховають за ковані двері, як найпідлішого злочинця. А хліб і в бундючні хороми, і в селянські оселі здавна вносили на золотих підносах із шанобою. Ти, золото, годишся тільки для того, щоб на тобі подавати до столу звичайний чорний житній хліб. Недарма збіднілі народи відверталися від держав, котрі мали багато золото руки до тих, які мали багато хліба. Хліб переважає все. Одне пшеничне зерно тяжче за гори золота. Вкинуте в землю, воно за один лиш рік дає тисячу зерен. А золотий мішок вік пролежить у землі й нічого не вродить. Тож недарма хлібом і сіллю зустрічає Україна своїх дорогих гостей. Ідіть, народи! Україна не відмовить вам, як не відмовить у хлібі сусід сусідові, село селу. Можливо, в інших державах не так заведено. Можливо, там, де владарює золото, за хліб і гребуть золото. А у нас ні. У нас віддають хліб тією ж міркою, якою позичили... Ми позичаємо хліб на багатство. Щоб був у нас хліб, ми щодня повторюємо слова молитви і мовимо: "Отче наш, хліб наш насущний дай нам сьогодні". І цю молитву батьки заповідають нам, а ми - нашим дітям. Бо хліб безцінний. Він сильніший за все, смачніший за все, він дорожчий за золото, насущний і святий хліб із нашого поля.

Однорідними членами речення можуть бути всі члени речення: як головні(тобто підмет і присудок), так і другорядні (додаток, означення, обставина). Однорідні члени речення відповідають на одне і те саме питання і відносяться до одного й того самого слова в реченні. Наприклад: Марійка ледь посміхнулася, поглянула здивовано на брата й швидко вибігла з кімнати. Виділені слова в реченні є однорідними присудками. Вони відповідають на одне й те саме питання (що зробила?) та відносяться до одного й того самого слова в реченні - Марійка.

1. Не грошей, а мордачів би надавати йому, щоб у голові загуділи джмелі (М. Стельмах) (Це складнопідрядне речення несправжньої мети, підрядна частина якої поєднана сполучником щоб, втрачає цільове значення і фразеологізується).

2. Он у інших господь і шкарлятину ж посилає, й обкладки! (О. Вишня). (Тут діалектизм має фонетичні зміни, що спричинили його гумористичне забарвлення - асимілятивне спотворення).

3. Семенку, а дивиси, а би ті не покусали (В. Стефаник) (У покутсько-буковинському діалекті В. Стефаника наявна енклітична форма особового займенника си).

4. До їх пристали я і там парубок Дмитренків — Василем звуть (А. Тесленко).

5. Одного разу він покинув свої корови і подряпавсь на самий грунь (верх) (М. Коцюбинський) (гуцульський діалект).

6. На кущах стремлять горщики, гладишки» (Леся Українка). (Леся Українка використовує волинізми. Гладишка (загальновживане глечик, глек) — це один із елементів розмовно-побутової лексики Волині. Означає це слово вид високого глиняного посуду, переважно великого або середнього розміру, з невеликою опуклістю у нижній своїй частині).

7. "Я настрашився ще більше, коли-м побачив, що медведі зачали єму лестити до ніг, як пси" (І. Франко) (Бойківський діалект).

8. Потім привели старого Юру, який довго служив, а потім бирешив у Федорового батька (П. Мідянка) (гунгаризм бирешив означає "працювати найманим працівником великої рогатої худоби).

9. Смотри ж, как прийдуть звожчики з лошадями, так пускай запрягають і везуть до моєї лавки (Г. Квітка-Основ'яненко) (слобажанський говір; переплетення української та російської мов).

10. Станьте отутки та розкажіть до прикладу, що си робить, що ви такі, якби вам чіп у одне місце забив (М. Матіос) (Граматичні діалектизми)