В книге напісано ішо так: Щоб дати відповідь на це запитання, спочатку з'ясуйте, чи однаково важливі обидва присудки в кожному реченні, чи одного діяча вони стосуються

Ця дівчина є студенткою нашого університету. Більша частина  випускників нашого інституту поїхала цього року на роботу за 
кордон. У магазині "Канцелярське приладдя" є товари для офісу та школи. Молода викладачка Оксана Сергіївна Павлюк склала усі кандидатські іспити. Студент зацікавився різницею між математичним степенем і науковим ступенем. Я люблю ходити  вечірніми вулицями Львова. У крамниці вже немає осінніх чобіт. Метр тюля коштує п'ятдесят гривень. Користуватися цим ножем для нарізання салямі - просто чудово. На сьогодні однією з найбільш потрібних є професія електрозварника. 

Двоскладне речення — речення в якому обов'язково повинні бути обидва головні члени — підмет і присудок. Наприклад, речення

Я так люблю зимові вечори в людському домі, де зростають діти (І. Жиленко).
Адже це уже не дивно, що ми твердо, супротивно, владно устаєм (П. Тичина)
складаються кожне з двох простих двоскладних речень (синтаксичні центри — я люблю, діти зростають, це не дивно, ми устаєм).

У двоскладному реченні якийсь головний член може бути пропущений, але він легко встановлюється з контексту або ситуації. Наприклад, у реченні Ранні пташки росу п'ють, а пізні сльози ллють (Нар. творчість) у другій частині немає підмета, але він домислюється з контексту: пізні пташки сльози ллють. Поза контекстом такі речення незрозумілі. Отже, ці два речення двоскладні неповні.

Іноді присудок у реченні може бути відсутній, і не відчувається потреби в ньому — він, так би мовити, самоочевидний, тобто випливає зі змісту самого речення: А тут і Чіпка в хату (Панас Мирний).

Найчастіше це трапляється в описах та ремарках: Село. Управоруч хата, навкруги город, заплетений лозою; в городі біля хати, з причілку, квітки, соняшники і маленька верба (М. Кропивницький). У таких реченнях є обставини місця (що стосуються присудків), а самі речення констатують переважно розміщення або пересування когось або чогось у просторі. До наявних у них підмета і обставини легко домислюється присудок: ворота й хвіртка стоять, найдорожче й найважче чекає, Чіпка заявився, хата стоїть, город Розкинувся, квітки, соняшники і верба ростуть.

Ці речення, також двоскладні неповні. За тим, як співвідноситься зміст висловлювання з дійсністю, як уявляється в ньому носій дії, стану або змінної ознаки і чи взагалі уявляється, двоскладні речення можна поділити на особові, неособові та безособові.

Особові й неособові двоскладні речення за структурою однакові. Різняться вони між собою лише реальним значенням підмета.