Мова — це характер і духовна могутність народу. Саме він дає їй силу й красу. У своїх піснях він творить зразки неперевершеної поезії, а його генії і таланти високо підносять авторитет рідного слова, вплітаючи у вінок своєї культури найкрасивіші троянди.
Отакі квіти вплели в той вінок і Т. Г. Шевченко, і Леся Українка, і Олександр Довженко, і Олесь Гончар та інші генії українського народу.
Нас, українців, знають інші народи по безсмертних творах наших співвітчизників. Краса українських народних пісень давно привернула до себе увагу видатних знавців фольклору і в нас на Батьківщині, і за її межами. Один з російських письменників натхненно сказав про українське слово: "Українська музика та поезія є найрозкішніша, найзапашніша з усіх гілок світової народної творчості".
Саме українські думи передавалися національними гомерами-кобзарями, які дивують розмахом козацької відваги. На високості людського духу підносить мову рідної України Геній Тараса Шевченка. У його творах легко і природно звучить слово.
Я пишаюсь і плекаю кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших предків. Треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Пересказ текста Мама. Матінка. Ненька... Чи е на світі прекраенmi слова?Уявляю образ, знайомий до болю: добpі очі й лагідні руки, знія-ковіла посмішка й горда постава. А десь із глибини дитинствадолинає колискова: «Соньки-дрімки в колисоньки, добрий розумв головоньки». Що за отим тихим сnівом? Яка туга? Яка печаль?Образ матеріжди. Мати схиляеться над тобою, коли ти малий, Мати бере насебе твій біль, коли ти у скруті. Мати готова затулити тебе со-бою від нещасть. В українській літературі цей світлий образзавжди був не літературним переонажем. Мати-земля.Мати-Батьківщина. Мати-надія на відродження. Недаремномайже в уciх наших письменниківIвана Франка, Лесі Украйнки до сучаснихка, Ліни Костенко, Бориса Олійникачисленні твори. Материнські любов і відданість, материнськіпечаль і велич оспівано в тисячах віршів, сотнях поем і пісень.У них постае образ жінки, що не тільки дає нам життя, а йучить: «Як виростеш, моя мала дитино, то мудрим будь і муж-нім будь в житті». Це слова Андрія Малишка, чи не найлірич-нiшого з поетів. Саме він подарував нам «Пісню про рушник», де пронизливим щемом відгукується в серці «незрадлива мате-ринська ласкава усмішка і засмучені очі хороші, блакитні..»«Від матеріВеснянка в гаях», -так Микола Сингаївський освідчуеться влюбові до неньки.- символ добра і злагоди. Так було i буде зав-від Тараса Шевченка, Дмитра Павлич--цій темі присвячено- слово, і пісня, і хліб. Перша ластівка в небі.А чи зможемо ми з вами передати це розуміння всім прий-дешнім поколінням? Чи навчимо нес стини, шо, скільки б тобі не було років, для матері ти завжди залишаешсябезпорадним хлопчиськом чи дівчинкою, що потребує тепла, співчуття, довіри?Коли ми починаємо дорослішати, то часом забуваємо проде, відчуваючи себе всесильними. Але ця «всесильність»arато в чому залежить від того, що десь- може, далеко, може, близько, -є серце, яке за тебе болить, е людина, ладнабудь-що, аби побачити на твоєму обличчі не смуток іркоту, а впевненість у собі й лагідну посмішку.
Ми живемо в епоху інформаційних технологій, які увійшли у життя кожного з нас. Кожний шостий житель Землі регулярно працює у Всесвітній мережі, а в розвинутих країнах її колапс може призвести до колапсу цивілізації. Сьогодні електронною павутиною користується кожен п'ятий українець. Розвиток сучасної глобальної мережі Інтернет дав поштовх у розвитку різного виду страхів для дітей та їхніх батьків. Дорослі, не завжди маючи досвід спілкування в мережі, щонайменше, стривожені доступом своїх чад до цієї «темної та страшної мережі». Ніхто не заперечуватиме, що тепер Інтернет відіграє важливу роль у житті людей. Просто вражає, скільки часу у нас забирає Інтернет