Мабуть немає людини яка б не замислювалась над питаннями: «Що я хочу від життя?», «Яким я хочу бачити своє життя?» .
І у кожного з нас своя відповідь, і це зовсім недивно. Адже кожен має власні уподобання, особисті нахили і власні плани на майбутнє – а все це разом взяте і складає щоденне життя кожного. Скільки людей – стільки і історій.
Вік підлітків це складний вік – батьки і вчителі наполегливо пропонують вибирати професійні напрями, які стануть основою подальшого професійного, а потім, мабуть, і кар’єрного росту. Мама, бабуся і вся жіноча частина людства вчать, що дівчинка має бути хорошою господинею, бо від неї залежить затишок в оселі.
А друзі-студенти радять відриватися по повній, бо ж ставши студентами будемо більше вчитися і скоріше за все іще й працювати і не завжди зможемо відпочити.
І що цікаво, кожен з них абсолютно правий, і поради правильні, і дуже доречні. Але я особисто замислилась над тим, чи варто так буквально слідувати всім порадам. Я чесно спробувала і зрозуміла, що всіх послухати одночасно – я просто не в змозі. По якомусь часі мені довелося сісти і замислитися, адже поради були зовсім хороші і дуже доречні, проте дуже так би мовити різнопланові.
І ось що я зрозуміла: навіть найкращі поради – – це тільки поради. Я повинна вирішити, які з них слухати, а які може і ні. І ось чому: ЦЕ МОЕ ЖИТТЯ.
Це я буду потім вчитися і я маю вибирати майбутній фах, хай навіть за поради і підтримки, і фінансової також, моїх батьків. Але ж життя моє і я його маю прожити, а не батьки і не друзі. У кожного з порадників є власні справи і що саме головне – власне життя. І чомусь вони вважають його важливим. То, чому я повинна перекладати свою відповідальність на інших. Це звичайно зручно та чи знають вони, чого хочу я. І ще, як я взнаю чого хочу в цьому житті, якщо буду дозволяти вирішувати за мене іншим.
Отож набравшись хоробрості, я вирішила спробувати пояснити чого хочу і яким бачу власне майбутнє. І що цікаво, виявилося: мені просто давали поради, бо думали, що я власне ще не вирішила. Насправді ніхто і не хотів на мене давити, ні батьки, ні друзі – вони давали поради.
Але тепер постало питання, яке знову примусило мене думати: «Яке має бути моє майбутнє?» Поки я ще точно не знаю, але вже думаю про нього, планую його, пробую робити перші кроки.
Це моє життя і я його проживу обов’язково достойно.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Відповідь:
1. "Пісня про рушник" (Рідна мати моя), "Київський вальс", "Пісня про Вчительку" "Білі каштани"
2. Господар і шевцював (був чоботяром) і на заробітки в Таврію ходив, оскільки землі було дві десятини, а сім'я була багатодітна (11 дітей). Старший брат Василь грав на гармонії, мав гарний голос і разом з Андрійком із малих літ добре виспівували, їх навіть приходили послухати сусіди. Сам Андрій був дуже вразливою дитиною, він майже завжди переробляв кінцівки трагічних пісень, де співалося про смерть козака, на такі, що в нього козак був тільки поранений і товариші діставали йому ліки від яких він одужував.
Хто з близьких людей мав на Андрія особливий вплив? - Я думаю, що з близьких людей найбільший вплив мала його мама, яка знала дуже багато пісень. За її виконання народних пісень, які слухав сам Максим Рильський, він схвильовано цілував їй руку. А дядько Микита прив'язав любов до книги.
А безпосереднє значення на його творчості мав вплив Шевченко.
3. Батько змалку навчав синів чоботярської майстерності, тому йому не подобалось зневажливе ставлення найменшого сина до цієї праці. Він завжди казав, що людина повинна знати якесь ремесло. Але мама і старший брат його завжди підтримували, завдяки чому їм вдалося переконати батька і відпустити Андрія на навчання
4. В часи дитинства Андрія селище Обухів (місце його народження) було центром мандрівних співців-бандуристів. Оскільки Андрій мріяв стати бандуристом, тому і навчатися вирішив піти до цієї школи
Пояснення:
Якщо вам до чекаю оцінки і подяки! ;-)