4. Виконайте синтаксичний розбір речення. Вітри безжально рвали тендітне ​

-От прийдемо зараз додому і сяде за свій комп'ютер, відірвати не можна.

-Що да то да... Скільки лиха вже сталось через цей клятий інтернет. Он у Семенченків з сусіднього під'їзда так грощі вкрали.

-А це як так?

-Знаєш інтернет-магазини є?

-Ну.

-Так от беруть деякі люди купляють оплачують через інтернет а товар не приходе і ніколи не прийде.

-Ого. А що ж вони таке хотіли купити?

-Сергійку автомобіль роботизований на керуванні.

-Мабудь багато грошей аферисти забрали.

-Та вони чим і приваблюють- тим що товар нібито дешевше ніж у інших, от у них і частіше купляють.

-Ого як хитро. А я знаю що деякі ман'яки можуть через інтернет про тебе дізнатись усе. Де ти живеш, що їси, на що алергія, який улюблений колір і що ти ненавидиш.

-Це ж треба, я користуюсь інтернетом для того щоб фільми і рецепти дивитись, донька і син інфомацію, чоловік різні поробки, ремонти автомобіля дивиться, а інтернет окрім джерела інформації є ще й загрозою життю і гаманця.

Мова живе, її життя. Її власна історія міститься в постійній її зміні: щезають старі звуки, появляються нові й вони міняються, як і форми слів, синтактичні звороти, значення слів. Увесь духовний і матеріальний поступ людства будується на мові, історія якої тісно пов'язана з політичною долею того народу, котрий нею говорить.

Мова - це найкращий засіб взаємних зносин окремих осіб між собою, засіб їх духовного об'єднання і взаємного впливу. Без мови нема народності, рідна мова найкраще відбиває в собі думки й почуття окремої людини, суспільності всього народу. В мові, її історії, розвитку й виробленні відбилися перші ознаки проявів самостійного духовного життя в майбутньому окремого народу. Найголовніші індивідуальні ознаки народу - це його мова, література, мистецтво, пісні, усна творчість.

Мова - це характер народу. В ній відбито його національні звичаї, побут нахили. Мова - це ще й історія народу. Від найдавніших часів наші предки залишили в мові свої глибокі сліди. У мові відбивається і пам'ять народу, бо майбутнє виростає з минулого. Нашому поколінню треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших пращурів. Нам треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим. Ми не маємо права забувати, що за любов до української мови, до рідного народу багато письменників часто платили власним життям.
Мова - це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом. Мова - найкращий цвіт, що ніколи не в'яне, а вічно живе, розвивається і процвітає.