Суперниця, через яку Софійка, героїня повісті М.Павленко «Русалонька із7-В, або Прокляття роду Кулаківських», дуже страждала, - це:а) Сніжана;б) Ірина;в) Олена;г) Тетяна​

Б) Ірина

Объяснение:

Одного разу почався сильний дощ. Спочатку декілька, а потім більше й більше падало крапельок на землю. Вони немов раділи своєму падінню. Згодом ціла вулиця ледь не пливла по воді. Одна краплинка легко приземлилася і впала у джерельце. Вона вже була майже на дні, як десь далеко побачила світло. Їй стало цікаво і вона подалася туди. Там краплинка побачила фабрику, на якій виготовляли ліки. Вона вскочила в одну пляшечку і побачила те, чого ніяк не сподівалась. На неї дивились такі ж, як вона краплинки і усміхались. Вони розказали їй про себе і про їхню важливу роботу (адже з них виготовляють ліки). З того часу вони потоваришували.

Після того, як друзі-краплинки попали в аптеку, лікарства для полоскання горла купив чоловік в якого захворів хлопчик. Коли хлопчик полоскав горло вода потекла по трубі в каналізацію. Краплинці так сподобалося те, що вона допомагає діткам лікуватись, що вона знов захотіла потрапити на фабрику. Побачивши на березі жабку вона почала просити в неї до Жабка погодилася їй до Вони йшли і йшли і побачили пікнік.

там сиділо четверо дітей. Одна дівчинка сміялась і почала давитись. Краплинка дуже захотіла їй до Вона і її друзі з такою силою стрибнули дівчинці в рот, що жу. Тепер краплинка з своїми подругами живуть і гуляють по небу. Коли вони сміються, то просять сонечка посвітити проміння на землю, а коли сумують то просять вітру і падають дощиком на землю. Тоді вони відвідують жабку. Потім повертаються додому. А на небі світить сонце. З'являється веселка.
Как-то так

Квіти - це прекрасні рослини, які коли-небудь були створені природою. Я дуже люблю гати за тим, як розпускаються бутони квітів, особливо троянд. У нашому дворі росте багато троянд, але особливу увагу я приділяю тільки однієї. Щоранку квітка починає оживати від першого дотику ніжних сонячних променів, які будять його запашні пелюстки.
Коли я закриваю очі, в моїй уяві постає ніжне, тендітне створіння. Воно росте на алеї, серед таких же кольорів.
Одного разу, коли я прийшов зі школи, я побачив свою улюблену троянду, що стоїть в склянці з водою. Засмучення і печаль охопили моє серце. Я відчув біль в душі, наче я був тієї самої зрізаної трояндою.
Пройде час, троянда зів'яне, і її колись запашні пелюстки опаде. Я закликаю всіх милуватися красою троянд, що ростуть на алеї, а не стоять у вазі або в склянці.