Жили козаки як згадують очевидці в землянках по п’ятнадцять чоловік. Викопає козак яму обліпить поставить піч хліб пекти та й живе. Димарів тоді мабуть не було. У деяких землянках по стінах висіла всяка зброя і шаблі і пістолі і нагайки. А на покуті стояли образи під золотом. Завдання до тексту.  Визначити тему та головну думку тексту, дібрати заголовок.  Переписати, поставити розділові знаки, пояснити пунктограми.  Підкреслити головні та другорядні члени речення в 2 реченні.

Попробуйте пройти тесты. Есть профориентационные тесты и есть тесты на профессии. Пробуйте то и другое. Есть методика 7 шагов для выбора профессии. Она не тест, но разобраться в своих желаниях. Можно, наконец слушать интервью с профессионалами, читать книги о профессиях и даже пробовать поработать на каникулах в какой-нибудь компании и внимательно присматриваться, что там делают люди. И всё это очень может

Poprobuyte proyti testy. Yest' proforiyentatsionnyye testy i yest' testy na professii. Probuyte to i drugoye. Yest' metodika 7 shagov dlya vybora professii. Ona ne test, no pomogayet razobrat'sya v svoikh zhelaniyakh. Mozhno, nakonets slushat' interv'yu s professionalami, chitat' knigi o professiyakh i dazhe probovat' porabotat' na kanikulakh v kakoy-nibud' kompanii i vnimatel'no prismatrivat'sya, chto tam delayut lyudi. I vso eto ochen' mozhet pomoch'

Развернуть

Спробуйте пройти тести. Є профорієнтаційні тести і є тести на професії. Пробуйте те й інше. Є методика 7 кроків для вибору професії. Вона не тест, але допомагає розібратися в своїх бажаннях. Можна, нарешті слухати інтерв'ю з професіоналами, читати книги про професії і навіть пробувати попрацювати на канікулах в який-небудь компанії і уважно придивлятися, що там роблять люди. все це дуже може до

Якось голодний Вовк побачив у лузі Коня.
– Ага, здається, нарешті пощастило, – посміхаючись в сіромаха.
Вдаючи доброзичливість, він наблизився до скакуна та привітався:
– Доброго ранку!
– Доброго ранку, Вовче.
– Де це твій господар?
– Гадаю, що вдома.
– Чудово! Обід навіть не потрібно виборювати! – вже не приховуючи справжніх намірів, люто блиснув очима сірий.
– Ох братику, який же з мене обід, тільки поглянь: навіть шкіра не зідрана.
– А що ж робити? – стурбовано пробелькотів хижак.
– Підійди до мене ззаду, вхопися за хвіст і потягни. Ось побачиш, шкіра вмить злізе.
Сірий вирішив дотримуватися вказівок. Але щойно протягнув лапу до хвоста, як Кінь замахнувся копитом прямо у Вовка. Хижак кумедно беркицьнувся й утік.
Мчить сіромаха долиною, аж дивиться – біля лісу Кізонька стоїть.
– Доброго дня, подруго!
– Добридень!
– Я тебе зараз з’їм.
– Нічого доброго з цього не вийде!
– Це ще чому?
– Поглянь уважніше: з такою важезною здобиччю – одна морока.
– Що ж робити?
– Здається, знаю. Для цього, Вовче, намагайся впевнено триматися на лапах і якнайширше роззявити пащу. Я ж розженуся з гірки і спробую заскочити тобі прямісінько у шлунок.
– Як чудово придумала, – зрадів сіромаха.
Кізка розігналася як слід. Коли ж наблизилася до хижака, то наставила вперед роги. Вовк тричі перекинувся, а щойно розплющив очі, промовив:
– Цікаво, з’їв Козу чи ні? Та, мабуть, таки проковтнув. А інакше, чому б не міг підвестися?
Ще цілу годину потягувався на землі хижак.
– Щось однією козою не наївся. Необхідно знайти ще якусь здобич, – промимрив сірий, важко зводячись на тремтячі лапи.
Помчав Вовк до села. Коли дивиться – назустріч йому прямує чоловік з аршином.
– Здрастуй! – каже сіромаха.
– Здрастуй.
– Приготуйся, зараз тебе з’їм!
– Добре, – відразу погодився чоловік. – Але спочатку пропоную виміряти твій живіт, аби з’ясувати, чи поміщуся в ньому.
– Згода. Тільки швидше.
Схопив селянин Вовка за хвіст. Замахується палицею та примовляє:
– Аршин у довжину, аршин у ширину.
Насилу сіромаха вирвався з міцних рук чоловіка. Відтоді хижак боїться навіть підійти до села...