Скласти і записати речення ускладнене вставним словом. До ть будь ласка, ів

ответЦікаво,чи є кінець у космосі???

Объяснение:

Кажуть, буде дощ.

Объяснение:

На життєвому шляху сучасного українця досить часто виникають проблеми, які змушують майже щодня ставати перед вимушеним, іноді дуже важким вибором. Що ж казати про Україну в цілому, якщо кожен її громадянин стоїть на роздоріжжі? А потім ще й політики з газет і екранів телевізорів журять співвітчизників за те, що ті залишають рідну землю у пошуках кращого життя і їдуть за кордон. Звісно, їм, добре забезпеченим матеріально, не зрозуміти пересічних українців, бо кажуть же, що «Ситий голодному не товариш».Але ви ж політики, народні обранці, світ голови неньки-України і цвіт нації! То де ж були ваші спроби підняти рідну країну з колін останні десять років? Серце стискається, коли згадуєш зовсім недалеке минуле, коли неможливо було достукатися до представників привілейованих верств населення. Прикро й те, що на протязі останніх років проблеми України не вирішувалися, а накопичувалися і примножувалися.Ще великий Кобзар Т. Шевченко закликав своїх співвітчизників до боротьби за свободу і незалежність України. Та, отримавши цю незалежність, яку наші пращури, а потім діди і батьки вибороли ціною неймовірних зусиль, наша колишня влада навмисно руйнувала вже вільну, але «нерідну» для них країну. Але як же могли вони називати Україну своєю, якщо постійно прагнули сховатися під крилом однієї з сусідніх держав – якої саме, добре усім відомо.Зараз наша держава схожа на маленьку дитину, у якої, врешті-решт, з’явилися рідні батьки, що прагнуть зробити цю дитину щасливою, могутньою і дійсно незалежною. І це дуже своєчасно, адже вже давно нашій Батьківщині був потрібен янгол-хранитель, який би піклувався про неї, піклувався б про наших співвітчизників.Дякувати Богові, що у нас є справжні патріоти, які знайшли в собі мужність постати проти страшної і безжальної машини влади, а деякі з них заради справедливого і вільного життя навіть поклали на вівтар боротьби своє життя. І якщо хоча б половину наших співвітчизників були такими, як ці люди, хоча б у них так сильно боліло серце за рідну Україну, то наше життя вже давно б покращало і ми б вже давно жили як цивілізовані європейці.Як би важко зараз не було, але не все так сумно, як уявляється. Адже в нашій країні дуже багато талановитої і патріотичної молоді, яка воліє за краще майбутнє України, у нас наймилозвучніша у світі мова, ми багаті на чудову землю з синіми озерами і безкраїми лісами, у нас живуть щирі і добрі люди, ми – найчудовіша у світі нація, яка заслуговує на заможне та щасливе життя.

У кожного народу є свої традиції. Їх історія сягає в глибину віків, поєднує в собі уявлення про світ, ставлення до релігії, ознаки побуту.

В останні роки ми часто звертаємося до традицій, бо усвідомлюємо себе частиною великого народу з багатющими надбаннями культури. Той, хто не знає своєї культури і цурається своєї мови, не може з пошаною ставитись і до культури інших народів.

Усвідомлення своєї причетності до великого народу - є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значимості в світі.

Моє перше ознайомлення з народними традиціями відбулося давно, коли я був ще дуже маленьким.

Було мені років 5-6, коли я сам свідомо поніс вечерю до свого хресного. Тепер я знаю, що було це на Святвечір перед Різдвом. На вулиці вже стемніло, але ніхто не боявся темряви, дітей було дуже багато, хто ніс вечерю до родичів, а хто колядував. Тоді я вперше почув колядки. Прийшовши додому, намагався згадати почуте на вулиці, але не зміг. Моя прабабуся розтлумачила мені і значення слів з почутої колядки, і самого обряду.

Але найповніші враження про народних обрядах я привіз зі Львова. Разом з іншими учнями нашої школи два роки тому я побував на екскурсії у цьому старовинному місті. Наша подорож була не тільки цікавою, а й пізнавальною, бо ми не просто гали народні різдвяні обряди, а й брали в них участь. Повернувшись додому, я навчив своїх друзів різдвяних пісень, почутих там, а в наступному році ми й самі ходили колядувати. Так що всі Святки пройшли незабутньо. З тих пір я цікавлюся традиціями інших народів. Я із задоволенням читаю книжки, які містять свідчення про історію і культуру того чи іншого народу, я порівнюю наші звичаї з традиціями інших регіонів України та інших слов'янських народів.

Скільки обрядів довелося мені побачити. А скільки ще доведеться побачити! Адже світ такий великий, життя таке дивовижне, а традиції допомагають збагатити її.