ОЧЕНЬ НУЖНО Переписати, прибираючи риску, поставити, де треба, розділові знаки, підкресливши відповідно до синтаксичної ролі: 1. Не/повертайся на круги своя нічого це крім болю не/приносить. 2. Карає час всевладний цар і кат того хто слово винесе на продаж. 3. Натомившись од щоденних справ я душею й тілом спочив на галяві. 4. Надходить вечір повний таємниць і ліс при світлі молодих зірниць стоїть передчуваючи не/спокій. 5. А за вікном сніги летять лапаті і не/торкнувшись хліба і вина сидить край столу в новорічній хаті старенька мати сива і одна. 6. Процес вимирання цих ящерів наприклад бронтозаврів тривав не/менше мільйона років.

Не повертайся, не приносить

Неспокій

Не торкнувшись хліба

Вроде так

Объяснение:

Відповідь:

Не повертайся, не приносить

Неспокій

Не торкнувшись хліба

Вроде так

Скласти текст-міркування на тему "Хто спортом займається, той сил набирається" можна так:

Спорт - це основа нашого благополучного існування. Але чому говорять, що спорт - це здоров'я? Я вважаю, що завдяки фізичним навантаженням ми стаємо сильнішими, а наше тіло, відповідно, менш хворобливим. Спорт дозволяє нам бути більш гнучкими, витривалими та сильними.

Я знаю ціну спорту, тому займаюсь тричі на тиждень. Я ходжу до тренажерного залу, де спочатку бігаю на доріжці, тренуючи своє серце, а потім виконую різноманітні вправи для спини, рук, ніг. Я помітив, що з початком занять я став менше хворіти. Недарма в народі кажуть, що хто спортом займається, той сил набирається.

Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. 

Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. 

Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. 

А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. 

Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!