Наведіть два власних приклади слів із зазначеним співвідношенням вимови та написання

Зустрілись якось
терміни, професіоналізми, діалектизми та просторічні слова зайти в гості до
загальновживаних слів. Загальновживані слова жили у великому замку далеко за
містом. Гостей біля пишної будівлі зустрічали не зовсім доброзичливі охоронці.
Вони попросили всіх представитись і назвати мету своєї подорожі. Коли слова
розказали, ким вони є, охоронці ще більше похмурнішали. Стражі порядку не
захотіли пускати в гості просторічні слова і сказали: «Шановні просторіччя, ви –
занижені оцінювальні слова, з відтінками від фамільярності до грубості, тому
наші хазяї не хочуть бачити вас у себе в гостях. Вибачте». Просторіччя,
похнюпившись, пішли геть. Їм було дуже сумно, що товариші не захотіли їх
приймати у себе. Але діалектизмам стало шкода своїх близьких друзів, вони пішли
за ними та стали товаришувати такою тісною компанією.

Подробнее - на -

З дитинства мама і тато вчать мене робити хороші, добрі справи. Ці гарні вчинки повинні приносити користь не тільки мені самому, але іншим теж.

Одного разу я зробив особливий вчинок, який тепер згадую з гордістю. Тоді я зустрів навпроти супермаркету маленьку дівчинку чотирьох років. Вона стояла біля пішохідного переходу та плакала. Я запитав її, в чому справа. Вона відповіла, що хоче додому, але боїться перейти дорогу. Я здивувався, чому вона ходить сама. Виявилося, що вона загубила маму у великому магазині.

Я поміркував та здогадався, що мама має бути всередині супермаркету. А дівчинка хотіла бігти додому, вона сказала, що живе десь у багатоповерхових будинках через дорогу. Мала чомусь думала, що мама знайдеться вдома. Але дівчинка навіть не знала своєї адреси! Я не дозволив їй переходити дорогу, бо вона загубилася б остаточно.

Я повів малу назад у магазин та хотів просити охоронця до Але тільки ми зайшли, як до нас підбігла жінка. Виявляється, весь цей час вона шукала доньку в «лабіринті» супермаркету. Вона так щиро мені дякувала!

Я подумав: добре, що я не пройшов повз дівчинку, коли вона збиралася переходити вулицю. І добре, що я не став їй «допомагати», а подумав своєю головою. Так мені вдалося зробити справжій гарний вчинок.